Знаєте чому не потрібно писати в своїх навичках вміння працювати в режимі багатозадачності?

Однією з найгірших звичок є саме багатозадачність. Багато наукових досліджень доводять, що “багатозадачність” – це не просто вміння робити кілька справ одночасно, це виконання кілька справ і погано. Ці ж дослідження показують, що коли ви переключаєтеся між завданнями, темп роботи сповільнюється, втрачається фокус уваги.
Багато хто починає вірити в те, що вони успішні в цьому режимі і що це просто необхідно, постійно відволікаються на вхідні повідомлення, дзвінки і т.п. Іншими словами, фрагментація уваги послаблює наш розум, а не робить його сильніше.

Є багато технік, які дозволяє нам бути найбільш ефективними і розподіляти пріоритетність завдань і встигати робити все за ступенем важливості.

Легендарна промова Стіва Джобса

Від себе додам. Не забувайте про свободу. Внутрішню і державну. Цінуйте мудрих людей навколо. Відсікайте тих, хто краде Ваше життя. Ваші нерви, час, незалежність.

Кіпр, як лакмус нового світу

#світзмінюється настільки глобально, що я перший тиждень знаходився у щоці. В прямому сенсі у шоці. Уявіть, що Ви йдете додому нічним безпечним морозним парком, думаєте про завтрашній день, і тут вибухає дуже потужна петарда.

Все це сталося зі мною на Кіпрі у комплексі “Афродита”, який на фото.

Шок 1 – половина населення (не відпочиваючих, а населення) російськомовні! Там є російські школи, потужна діаспора, яка поглинула в собі… харків”ян (2 сім”ї), киргизів, туркменів, таджиків, башкирів, татар, казахів. Правда киргизи, туркмени та таджики вчать дітей і рідної мови. Говорять з ними рідною!

Шок 2 – лівосторонній рух.

Шок 3 – хтось погоджується вже 9 років жити 2 місяці літа, 8 – теплої весни (так говорять місцеві) і лише 2 – зими (смішної для наших зим). Тому в комплексі багато підстаркуватих мужиків з Великобританії, Німеччини, Норвегії, Швеції. Вони п’ють щодня! З жахом уявляю як воно жити, майже нічого не роблячи. Більшість місцевих заробляє на оренді апартаментів.

Шок 4 – куплена квартира “відбиваєтья” за 5 років. Можна купити другу, здавати вже дві, і т.д. Є власники 4-х квартир, які заробили таким чином.

Шок 5 – в квартирі знайшов книгу Діани Рубіної. Мозок дуже просив чтива і я читав єдине що знайшов… Як це стало бестселером – не вкладається в голову.

Kyiv. Guide and excursions

Friends! I want to improve my English from Intermidiate to Upperintermediate. I learn it at the International Language Center. But I need more practice. Because of this, I want to do semi-professional excursions in Kyiv (Kiev is an old spelling).

If you are a native speaker, my price is $ 3 / hour. If English is not your native language, my price will be $ 6 / hour (the same price is for Ukrainian and Russian-speaking tourists). But the first hour in the first and second case will cost $ 15. If you need to go to another city or village – my price will be $ 100 per day.

If you need to meet at the airport, my price is $ 20. If you do not disdain my old little Hyundai Getz 2005 release – it will cost $ 30, and you will save money on a taxi.

E-mail me ivanchuperka@gmail.com

Друзі! Я хочу покращити свою англійську з рівня Intermidiate до Upperintermediate. Я вчу його в Міжнародному мовному центрі. Але мені потрібно більше практики. Через це я хочу зробити напівпрофесійні екскурсії по Києву.

Якщо ви носій мови, моя ціна 3 $ / год. Якщо англійська не ваша рідна мова – моя ціна буде 6 $ / год (цей же прайс для україно- та російськомовних туристів). Але першу годину в першому і другому випадку буде коштувати 15 $. Якщо вам потрібно поїхати в інше місто або селище – моя ціна буде 100 $ в день.

Якщо вам потрібно зустрітися в аеропорту, моя ціна 20 $. Якщо ви не будете нехтувати моїм старим маленьким Hyundai Getz 2005 року випуску – це буде коштувати 30 $, а ви заощадите на таксі.

Пишіть мені на пошту ivanchuperka@gmail.com

Друзья! Я хочу улучшить свой английский с уровня Intermidiate до Upperintermediate. Я учу его в Международном языковом центре. Но мне нужно больше практики. Из-за этого я хочу сделать полупрофессиональные экскурсии по Киеву.

Если вы носитель языка, моя цена 3 $/час. Если английский не ваш родной язык – моя цена будет 6 $/час (этот же прайс для украино- и русскоязычных туристов). Но первый час в первом и втором случае будет стоить 15 $. Если вам нужно поехать в другой город или поселок – моя цена будет 100 $ в день.

Если вам нужно встретиться в аэропорту, моя цена 20 $. Если вы не будете брезговать моим старым маленьким Hyundai Getz 2005 года выпуска – это будет стоить 30 $, а вы сэкономите на такси.

Пишите мне на почту ivanchuperka@gmail.com

“Ташкент”

“Звідки в Україні гроші?”. Саме такий кавалок речення донісся до мене, коли передня частина нашої компанії порівнялася з двома громадянами Росії, один з яких був ну зовсім не слов’янської зовнішності. Він довго пишався своїм новим паспортом, і тим, що працює в Айс-барі. Але один момент… “помирати я поїду додому в Ташкент”.

Нема сенсу розповідати що там у голові – і так зрозуміло. Покарав він себе двічі – побивши орендну машину і залишаючись манкуртом. До речі, в його рідній країні це слово добре знають.

Манку́рт — людина зі стертою пам’яттю. Людина без історичної пам’яті, без знання історії власного народу. Термін походить із тюркського міфу і був поширений Чингізом Айтматовим у романі «І довше віку день триває».

Сьогодні в трьох мовних версіях Вікіпедії почитав про гордість усього Узбекистану – Тамерлана. Амір, якого боялися від Індійського океану до Балтії. Думаю, що нащадки Тамерлана, які не зрадили Узбекистану, не сильно шкодують, що такі манкурти більше не володіють паспортом їхньої країни.

Зовні “Ташкент” ну дуже схожий на Весельчака У з мультфільму “Тайна третьої планети”.

Зефірний тест

Піднімаю на курсах англійську з intermediate to upper intermediate. Сьогодні слухали аудіо про Стенфордський «Зефірний тест» — серія психологічних досліджень щодо відтермінованого задоволення, проведена в кінці 1960-х — на початку 1970-х років професором Стенфордського університету психологом Волтером Мішелем.

У цих дослідженнях дітям був запропонований вибір між однією нагородою за умови її негайного отримання або двома нагородами (іноді нагородою слугував зефір (маршмелоу), але частіше за все це було печиво чи кренделі), якщо дитина могла їх дочекатись протягом короткого періоду (приблизно 15 хвилин), під час якого тестер покидав кімнату, а потім повертався. У наступних дослідженнях, які тривали 40 років, було виявлено, що діти, які були в змозі чекати бажаних нагород, як правило, мали більше успіхів у житті. Це вимірювалось такими параметрами, як бали по тесту SAT, рівень освіти, індекс маси тіла та інші життєві досягнення.

Втриматись змогли 30% дітей, 70% – ні. Мені здається, це був тест на пасіонарність. Певно, у Скандинавії ці відсотки 20 на 80, а у Греції – 35 на 65. В Україні це 25-75.

Як стають вболівальниками

Стаття не про кар”єру Лівінгстона, а про те, як стають вболівальниками.
Я люблю проводити аналогії і повторювати ці історії знов і знов.
Спочатку це неймовірне вболівання з дідусем за Динамо, Сокіл та гандбольний Спартак з дідусем по телевізору (трансляцій баскету не пам”ятаю) і газета “Радянський спорт” від корки до корки.

– кінець 80-х або 90-й рік пропозиція від однокласника піти на Республіканський на матч чемпу СРСР “Динамо” – “Шахтар” (2:0 чи 2:1 точно не згадаю, але пам”ятаю 45000 глядачів);
– Сокіл – Крила рад з однокласницею Оленою Опенько, її братом Віктором та їх батьком паном Вадимом, або з татом і його туристами з Німеччини Сокіл – Спартак.
– Десь 93 рік Мельникова 42, коли замість хокею (перенос) потрапив на баскетбол Будівельник – ЦСК ЗСУ Газди.
Ну а потім – цілий ланцюжок подій, сотні матчів та ігор, але ці моменти саме ті, які роблять людину вболівальником.

Це нічим непередаване відчуття. Гарне чтиво просто заради чтива, щоб самому перенестися в свої вболівальницькі “пелюшки”.

АТОшника по дорозі? Безкоштовно

– Здравствуйте! Кирилловская!
– Добрий вечір. Сідайте.
– Не успел рукой махнуть – уже остановились.
– В таксі працював – миттєва реакція.
– У вас така гарна українська.
– Я до 22-х взагалі тільки російською говорив. Ось, до речі, мою, 24-ту школу проїжджаємо, вона, до речі, зі школи-лабораторії, яка більше всього спеціалізувалася на випускниках для Педінституту (фізика, в основному) зараз переформатувалася на школу із поглибленим вивченням російської мови та літератири. А потім я в Могилянку вступив.
– Я теж в перерві між ротаціями вирішив на українську переходити. Я сам з Конотопу. В нас там всі на суржику говорять.
– Знаю. Я у вас там по Сейму на байдарках сплавлявся.
– А де служите?
– Нова частина 3210 (номер, можливо переплутав). Зараз знов на Схід на півроку.
– Тут?
– Тут.
– Ви що! Сховайте гроші. З АТОшників гроші не беру.
– Дуже Вам дякую. Щасливо.

“Равнєніє” на Glovo

І знов післяфутбольна розмова 10 серпня. І тут просто до фонтану Палацу спорту, де ми пили пиво, приїхав кур’єр Glovo до сусідньої “компашки”. Тема розмови різко помінялася і в одного зі співрозмовників пролунало: “У нас бармен пішов працювати кур’єром в Glovo, отримує більше 20000” (трошки менше 800$). Стоїш з бутербродом в руці, а в голові крутиться ця цифра.

Це новий лакмусовий папірець для мене: після попередніх цифр зарплат в спортивній журналістиці 8500 та 12000, що було шоком “нижньої” планки в тебе шок “верхньої”. Перший раз я порівнював спортивного журналіста з касиром в супермаркеті. Саме тому мій колега, сильний фахівець з величезним кейсом контактів зі спортсменами, тренерами, менеджерами поїхав… збирати яблука в Хорватію! І от планка піднімається до 20000.

Так, це бізнес “на крові” – я завжди вважатиму водіїв мопедів на київських вулицях самогубцями, навіть якщо ми вийдемо на рівень водійської культури Берну чи Лозанни. Але є варіанти велосипедної доставки, і розвиток інфраструктури міста сприяє безпеці велосипедистів. Можливі і інші – піші, автомобілями.

Що саме цікаве – кур’єри вже двічі організовували протести за свої права (медична страховка, бонуси і т.п.) – певно, ця професія стане ще більш привабливою.

Скоро в нашу мову увійде нове слово гловери, так само, як колись увійшло гуглити.

Всесвітньо відомий скрипаль зі скрипкою Страдіварі за 40 хв зібрав 32$

Цій новині 12 років, але сьогодні зранку фб приніс її мені на океані своїх хвиль. Занурився глибше, знайшов те відео (воно в статті за лінком) . Відхожу від позитивного шоку. Знов подумую написати кілька коротких оповідань з серії метролюди. Ці люди особливі.

У експерименті, організованому газетою Вашингтон пост, який не зовсім звичайний для великого академічного музиканта, 12 січня 2007 року Белл одяг бейсболку і грав на скрипці Страдіварі інкогніто як вуличний музикант у вестибюлі станції метро «L’Enfant Plaza» у Вашингтоні, округ Колумбія.

Його 43-хвилинний виступ записувався на приховану камеру. З 1097 осіб, які пройшли повз нього, Белл зібрав $ 32,17 з 27 перехожих, тільки один з них впізнав його і лише на сімох він справив особливе враження. Цей експеримент був відображений у розгорнутому нарисі відомого журналіста Джина Вайнгартена, який розмірковує на основі цього прикладу про природу прекрасного і про його місце в житті сучасної людини. Вайнгартен отримав Пулітцерівську премію 2008 року (Pulitzer Prize for Feature Writing) за свої статті про експеримент.

 

Вашингтон пост опублікувала відео на YouTube і повнометражний документальний фільм «Знайти свій шлях: Вуличний музикант у документалістиці, хроніка досвіду Белла» (Find Your Way: A Busker’s Documentary, chronicled Bell’s experience).