АТОшника по дорозі? Безкоштовно

– Здравствуйте! Кирилловская!
– Добрий вечір. Сідайте.
– Не успел рукой махнуть – уже остановились.
– В таксі працював – миттєва реакція.
– У вас така гарна українська.
– Я до 22-х взагалі тільки російською говорив. Ось, до речі, мою, 24-ту школу проїжджаємо, вона, до речі, зі школи-лабораторії, яка більше всього спеціалізувалася на випускниках для Педінституту (фізика, в основному) зараз переформатувалася на школу із поглибленим вивченням російської мови та літератири. А потім я в Могилянку вступив.
– Я теж в перерві між ротаціями вирішив на українську переходити. Я сам з Конотопу. В нас там всі на суржику говорять.
– Знаю. Я у вас там по Сейму на байдарках сплавлявся.
– А де служите?
– Нова частина 3210 (номер, можливо переплутав). Зараз знов на Схід на півроку.
– Тут?
– Тут.
– Ви що! Сховайте гроші. З АТОшників гроші не беру.
– Дуже Вам дякую. Щасливо.

“Равнєніє” на Glovo

І знов післяфутбольна розмова 10 серпня. І тут просто до фонтану Палацу спорту, де ми пили пиво, приїхав кур’єр Glovo до сусідньої “компашки”. Тема розмови різко помінялася і в одного зі співрозмовників пролунало: “У нас бармен пішов працювати кур’єром в Glovo, отримує більше 20000” (трошки менше 800$). Стоїш з бутербродом в руці, а в голові крутиться ця цифра.

Це новий лакмусовий папірець для мене: після попередніх цифр зарплат в спортивній журналістиці 8500 та 12000, що було шоком “нижньої” планки в тебе шок “верхньої”. Перший раз я порівнював спортивного журналіста з касиром в супермаркеті. Саме тому мій колега, сильний фахівець з величезним кейсом контактів зі спортсменами, тренерами, менеджерами поїхав… збирати яблука в Хорватію! І от планка піднімається до 20000.

Так, це бізнес “на крові” – я завжди вважатиму водіїв мопедів на київських вулицях самогубцями, навіть якщо ми вийдемо на рівень водійської культури Берну чи Лозанни. Але є варіанти велосипедної доставки, і розвиток інфраструктури міста сприяє безпеці велосипедистів. Можливі і інші – піші, автомобілями.

Що саме цікаве – кур’єри вже двічі організовували протести за свої права (медична страховка, бонуси і т.п.) – певно, ця професія стане ще більш привабливою.

Скоро в нашу мову увійде нове слово гловери, так само, як колись увійшло гуглити.

Всесвітньо відомий скрипаль зі скрипкою Страдіварі за 40 хв зібрав 32$

Цій новині 12 років, але сьогодні зранку фб приніс її мені на океані своїх хвиль. Занурився глибше, знайшов те відео (воно в статті за лінком) . Відхожу від позитивного шоку. Знов подумую написати кілька коротких оповідань з серії метролюди. Ці люди особливі.

У експерименті, організованому газетою Вашингтон пост, який не зовсім звичайний для великого академічного музиканта, 12 січня 2007 року Белл одяг бейсболку і грав на скрипці Страдіварі інкогніто як вуличний музикант у вестибюлі станції метро «L’Enfant Plaza» у Вашингтоні, округ Колумбія.

Його 43-хвилинний виступ записувався на приховану камеру. З 1097 осіб, які пройшли повз нього, Белл зібрав $ 32,17 з 27 перехожих, тільки один з них впізнав його і лише на сімох він справив особливе враження. Цей експеримент був відображений у розгорнутому нарисі відомого журналіста Джина Вайнгартена, який розмірковує на основі цього прикладу про природу прекрасного і про його місце в житті сучасної людини. Вайнгартен отримав Пулітцерівську премію 2008 року (Pulitzer Prize for Feature Writing) за свої статті про експеримент.

 

Вашингтон пост опублікувала відео на YouTube і повнометражний документальний фільм «Знайти свій шлях: Вуличний музикант у документалістиці, хроніка досвіду Белла» (Find Your Way: A Busker’s Documentary, chronicled Bell’s experience).