Айзея Томас (The Babe-Faced Assasin)

До вчорашнього дня не знав про нелюбов більшості гравців ліги до Детройту кінця 80-х – початку 90-х. Про їх брудні прийоми на майданчику. Але все одно – та команда “Поганих хлопців” двічі поспіль ставала чемпіоном. Все одно круті. Все одно Джордан визнав Айзею Томаса другим в історії розігруючим після Меджика.

Дворазовий чемпіон НБА. Один раз – кращий гравець фінальної серії. 5 разів виводив свою команду до фіналу Сходу, і тричі – до фіналу НБА. Учасник All-Star weekend 1982-1993. Пропустив тільки All-Star 1994, в якому і закінчив кар’єру через розрив ахілу. Мав всі підстави щоб потрапити до Дрім тім на Олімпіаді 1992 в Барселоні. Але Детройт недарма називали поганими хлопцями. Їх не любили в Лізі. І через “протекцію” Берда, Меджика та Джордана Айзею відчепили від складу, взявши Джона Стоктона.

Можливо, це було логічним рішенням, яке стане всім зрозумілим після перегляду фільму “Останній танець”. Але це не применшує ролі Айзеї в НБА у 80-х – початку 90-х. Він за більшістю рейтингів експертів входив до топ5 кращих гравців 80-х (Джордан, Джонсон, Берд, Ірвінг, Томас). В деяких інтерпритаціях вищезгадану 5-ку розбавляв Карім Абдул-Джабар. І, що саме цікаво – у багатьох в цих рейтингах Айзея Томас стояв на першому місці!

 

Був бійцем до мізку та кісток. У вищевикладеному відео фінал проти Лейкерс, коли Томас набрав 25 очок, граючи довгий час на одній нозі!

Фінал НБА 1981. Матчі 4, 5, 6

Серіал “Останній танець” про знамените “Чикаго” часів Джордана змусив мене змінити і принцип наповнення свого ютюб-каналу і наповнення інформації про історію баскетболу. Летітимемо вперед, щоб по свіжих подіях в фільмі (зараз весь світ чекає на 3 серію) рухатися хоча б у тій частині, яка розповідає про 80-ті, “рухатися” паралельно  головному герою – Майклу Джордану.

По суті, вся суть цієї серії в відображається в 6-й грі. Бостон переміг доволі заслужено. Єдине, що до сих пір мені малозрозуміло – чому титул MVP віддали Седріку Максвелу, а не Ларрі Берду.

Хто хоче подивитися як проходили матчи 5, та 4 – зустрічайте.

На початку ігор 4 та 5 у трансляціях короткий огляд ігор 3 та 4 – відповідно.

Фінал – НБА 81. Матч 3

Другу гру я б радив дивитися через відсутність нормальної якості. Але!!! Запис третьої гри (а вона вже у куди кращій якості) ВЖЕ ЗМОНТОВАНІ найважливіші моменти останніх двох хвилин другого матчу. З нормальним коментарем, акцентом на важливих персоналіях і головне – нормальною якістю.

Ларрі Берд

Друзі, сьогодні о 14:45 ми разом дивилися по Zoom 3 та 4  чверті фіналу НБА 1981 року. Перший млинець видався гливким, але з чогось треба починати)

Лідера Рокетс я представив в минулому сюжеті та статті. Лідера Бостона – представляю в цій.

Ларрі Берд народився 7 грудня 1956, Вест-Баден-Спрінгс, Індіана американський баскетболіст ірландського походження, який провів всю професійну кар’єру в клубі НБА «Бостон Селтікс» 1978. Олімпійський чемпіон (1992),  3-разовийний чемпіон НБА (1981, 1984, 1986), тричі визнавався MVP сезону в НБА (1984, 1985, 1986), 10 разів входив до символічної збірної сезону (1980-88 — перша команда, 1990 — друга команда). Входить до числа 50 найкращих гравців в історії НБА. Берд є одним з найкращих білих баскетболістів в історії НБА, а також універсальним гравцем, який протягом всієї своєї кар’єри регулярно входив до десятки найкращих за результативністю, підборів і результативним передачам.

Ларрі Берд є єдиним володарем нагород «Найцінніший гравець НБА», «Найцінніший гравець фіналу НБА», «Тренер року НБА» і «Менеджер року НБА».

Через п’ять років після закінчення кар’єри гравця Берд очолив клуб «Індіана Пейсерс» як головний тренер. Він тренував команду протягом трьох сезонів, після чого пішов у відставку. У 2003 році повернувся в «Пейсерз», зайнявши посаду Президента з баскетбольних операцій, після сезону 2011/12 років звільнився за станом здоров’я.

Ще будучи школярем Ларрі був визнаний найкращим баскетболістом штату Індіана двічі поспіль (1974, 1975). У свій випускний рік Берд набирав 31 очко, 21 підбір і 9 передач в середньому за гру, виступаючи за школу Хай-Веллі, за що був включений до збірної штату.

У 1974 році Берд отримав стипендію Індіанського університету (Блумінгтон) і запрошення в баскетбольну команду. Вже у 1975 року (на 2-й рік) він отримав прізвисько «Легендарний Ларрі» [2]. На другий рік свого навчання він став лідером «Сікаморз», набираючи в середньому по 32,8 очка і роблячи 13,3 підбору за гру. Берд привів «Сікаморз» до рекордного співвідношенню перемог і поразок за всю історію команди — 25:3 [8]. У третій сезон ведені Ларрі «Сікаморз» досягли чвертьфіналів.

Перед сезоном 1978/79 головний тренер «Сікаморз» Боб Кінг переніс інсульт, його змінив помічник Білл Ходжес. Він зміг переконати Берда, якого вже задрафтавалі під 6-м номером «Бостон Селтікс», залишитися ще на рік у студентському баскетболі. У сезоні 1978/79 років команда Берда, що не зазнавши жодної поразки за весь сезон, отримала право брати участь у фінальній частині чемпіонату NCAA. У результаті «Індіана» дісталася до фіналу, де їм протистояла команда Університету штату Мічиган, ведена майбутнім суперником Берда по НБА Меджіком Джонсоном. Ця гра зібрала найчисленнішу аудиторію в історії студентського баскетболу . Незважаючи на те, що Мічиган переміг Індіану 75-64, Берд завоював всі індивідуальні нагороди: звання гравця року (за версією UPI, Sporting News), призи ім. Нейсміта, Джона Вудена, Адольфа Раппа і Оскара Робертсона. За час навчання в університеті Ларрі набирав 30,3 очок в середньому за гру .

Ларрі Берд приєднався до «Селтікс» у сезоні 1979/80 років. Ларрі Берд взяв собі 33 номер на честь свого брата, також баскетболіста, який виступав на шкільному рівні і теж носив номер з двох трійок на майці. У першому своєму сезоні Ларрі допоміг «Селтікс» здобути 61 перемогу при 21 поразці, хоча роком раніше команда змогла перемогти лише в 29 матчах. У плей-офф «Бостон» поступився «Філадельфії Севенті Сіксерс» на чолі з Джулиусом Ірвінгом. В кінці сезону Ларрі Берд, який став найкращим в команді за набраними очками, підборів і перехопленнями, отримав нагороду новачкові року в НБА.

Генеральний менеджер «Селтікс» Ред Ауербах старався, щоб команда отримувала додаткові права вибору на драфті під час вироблених їм обмінів, тому у «Селтікс» були права на 1-й і 13-й номери вибору на драфті 1980 року. Ауербах обміняв їх на Роберта Періша — центрового з «Голден Стейт Уорріорз» — і право на 3-й номер у драфті, під яким був обраний Кевін Макхейл. Тріо Періша, Берда і Макхейл в майбутньому отримало назву, як «Велика трійка».  У Берда була і продовжується зараз кар’єра в Індіані (Президент по баскетбольним операціям). Але про це, його протистояння та дружбу з Меджиком Джонсоном в наступних статтях та сюжетах.

Хто не встиг на Zoom трансляцію – першу гру можна глянути тут

До речі, відео, які записані через bandicam людям не заходять. Тому буду просто складати звіти про ігри в папку Списки відтворення – Чужі відео.