Із згадок Якова Погребняка, секретаря ЦК КПУ в 1971-1987 рр.:
«У 1973 році київське «Динамо» зустрілося з «Араратом» у фінальному матчі на Кубок СРСР. Було вдалим початком, але ближче до фіналу виникла неправильна заміна Буряка і Блохіна, у підсумку «Динамо» зіграло, у зв’язку з чим вирішив тренер Олександра Севідова. В один із вечорів мені подзвонив перший секретар ЦК Володимир Щербицький і сказав: «Яків Петрович, зробіть, що хочете, але щоб я такого позора більше не бачив!».
Ми почали звертатися до наших молодих тренерів (тоді не прийнято було приглашати наставників із-за кордону) і в підсумку вирішили залишитися на Лобановському, який тренував дніпропетровський «Дніпро». Основних причин для такого рішення було дві. По-перше, Валерій у свій час грав у київському «Динамо» і був хорошим футболістом (я пам’ятаю, як він майстерно забив головного лівого), а по-друге, як тренер «Дніпра» він показав неплохі результати. При нем команда стала займати високі позиції в чемпіонаті СРСР, а тоді чемпіонат СРСР був серйознішим, чим нинішнє первенство України.
Переговорити з Валерієм поручили мені, але при цьому присутні також товариші з МВС, зампред Совміна Володимир Семичастний… До цього я Лобановського бачив тільки на полі і по телевізору, особисто з ним знайомих не було. Помню, вошел рижий високий худощавий молодий чоловік, я сказав йому: є думка керівництва республіки довірити вам київське «Динамо». Валерій прийшов в замішування, було видно, що він не очікував такого… Подякував за виявлену честь, але соглашаться не спешил. Говорить: «Одно діло – займатися «Днепром», а інше – «Динамо»…
Ми сиділи з ним години два, і він весь час сокрушався: «Куда же я іду? «Динамо» – це ж особа України, а значить, за будь-який програш тут же після критики зверху». В итоге, конечно, согласился, но видвинул ряд просьб. Перша касалась Олега Базилевича – Валерій настаював, щоб Олег, який тренував тоді «Шахтер», перейшов разом з ним і в «Динамо». Так і вийшло, і хочу відзначити, що заслуга Базилевича в подальших успіхах київського «Динамо», безусловно, велика».
На фото – Яків Погребняк.