Незамінні люди. Добре це чи погано?

Сьогоднi linkedin запропонував мені у стрічці статтю в якій йшлося, що краще бути незамінним. Так збільшується твоя цінність. Можливо. Впевнений, в житті кожного є приклади десятки проектів, коли все трималося на одній людині. Коли вона йшла проект руйнувався. Я категорично проти такої філософії життя. При чому як лідера, так і “команди”. Єдине – це не стосується музичних колективів, де дійсно фронтмен (фронтвумен) – це 99%, на чому тримається колектив.

Чому я противник такої взаємозалежності? Мені дуже подобається приклад з експериментом Генрі Форда, який він втілив на своєму автомобільному заводі. Він відправив у відпустку багато своїх начальників. І там, де підлеглі нормально справлялися без начальника – “відпусткники” отримали премію. Решту – звільнив. Гарний начальник той, хто побудував систему, яка має працювати без нього. Він має вносити тільки легкі корективи.

Тому, коли мені моя команда каже, що Шабля розвалиться без мене, то отримаю “вирок” що будував команду неправильно.

Насправді, я не зовсім йду з Шаблі. А засновую Шаблю-2, в яку не підуть 5 сильних гравців з першого складу. Грати будемо в А-Лізі паралельно турніру Корпоративної. Тобто я + четверо гравців Шаблі-1 гратимемо 2 місяці і там і там. Ще шість людей – гравці колишнього складу Шаблі, хлопці з Локомотиву, або зовсім новачки. Я та максимум один гравець з березня будемо грати тільки за Шаблю-2. З першою командою будемо тренуватимемося разом (якщо дозволять))). Ну, і в Ш1 буде новий менеджер та капітан. Принаймні так я бачу ситуацію зараз.

Хочу створити колектив ще більш самостійний, незалежний від зовнішніх факторів, гнучкий до будь-яких випробувань. І витрачати на менеджмент втричі менше часу та в десятки разів – нервів.

Цивілізаційні тенденції на прикладі КС з регбі 2019

Цивілізаційна складова в тенденціях розвитку людства все одно переможе. Відповідь чому – в цих кадрах. В кадрі, коли Альварес нокаутував Ковальова та просить глядачів сильно не радіти.

Кубок світу з регбі… нажаль, ми живемо в Північній півкулі, де менший відсоток країн, який розуміється на цьому прекрасному виді спорту.

Ці кадри, та й, взагалі, весь Кубок світу 2019 це щось особливе. Це важко передати словами. Але це те, куди ми рухаємося.

Так. Я бачу, що світ змінюється. Так, в моїй країні прогнозований “відкат”. Вона може ТИМЧАСОВО зникнути з фактичної карти світу. Але цивілізація переможе. В Північній Кореї, країнах Мордору та тиранії, Сирії та Сомалі.

Дякую друзям, які мене познайомили з Дмитром Дорошенком. А йому – за пости про регбі в фейсбуці.

Brothers in arms

Take a look back at some of the heartwarming moments between countries throughout the World Cup

Опубліковано FOX Sports Rugby Неділя, 3 листопада 2019 р.

Кіпр, як лакмус нового світу

#світзмінюється настільки глобально, що я перший тиждень знаходився у щоці. В прямому сенсі у шоці. Уявіть, що Ви йдете додому нічним безпечним морозним парком, думаєте про завтрашній день, і тут вибухає дуже потужна петарда.

Все це сталося зі мною на Кіпрі у комплексі “Афродита”, який на фото.

Шок 1 – половина населення (не відпочиваючих, а населення) російськомовні! Там є російські школи, потужна діаспора, яка поглинула в собі… харків”ян (2 сім”ї), киргизів, туркменів, таджиків, башкирів, татар, казахів. Правда киргизи, туркмени та таджики вчать дітей і рідної мови. Говорять з ними рідною!

Шок 2 – лівосторонній рух.

Шок 3 – хтось погоджується вже 9 років жити 2 місяці літа, 8 – теплої весни (так говорять місцеві) і лише 2 – зими (смішної для наших зим). Тому в комплексі багато підстаркуватих мужиків з Великобританії, Німеччини, Норвегії, Швеції. Вони п’ють щодня! З жахом уявляю як воно жити, майже нічого не роблячи. Більшість місцевих заробляє на оренді апартаментів.

Шок 4 – куплена квартира “відбиваєтья” за 5 років. Можна купити другу, здавати вже дві, і т.д. Є власники 4-х квартир, які заробили таким чином.

Шок 5 – в квартирі знайшов книгу Діани Рубіної. Мозок дуже просив чтива і я читав єдине що знайшов… Як це стало бестселером – не вкладається в голову.

Зефірний тест

Піднімаю на курсах англійську з intermediate to upper intermediate. Сьогодні слухали аудіо про Стенфордський «Зефірний тест» — серія психологічних досліджень щодо відтермінованого задоволення, проведена в кінці 1960-х — на початку 1970-х років професором Стенфордського університету психологом Волтером Мішелем.

У цих дослідженнях дітям був запропонований вибір між однією нагородою за умови її негайного отримання або двома нагородами (іноді нагородою слугував зефір (маршмелоу), але частіше за все це було печиво чи кренделі), якщо дитина могла їх дочекатись протягом короткого періоду (приблизно 15 хвилин), під час якого тестер покидав кімнату, а потім повертався. У наступних дослідженнях, які тривали 40 років, було виявлено, що діти, які були в змозі чекати бажаних нагород, як правило, мали більше успіхів у житті. Це вимірювалось такими параметрами, як бали по тесту SAT, рівень освіти, індекс маси тіла та інші життєві досягнення.

Втриматись змогли 30% дітей, 70% – ні. Мені здається, це був тест на пасіонарність. Певно, у Скандинавії ці відсотки 20 на 80, а у Греції – 35 на 65. В Україні це 25-75.

Всесвітньо відомий скрипаль зі скрипкою Страдіварі за 40 хв зібрав 32$

Цій новині 12 років, але сьогодні зранку фб приніс її мені на океані своїх хвиль. Занурився глибше, знайшов те відео (воно в статті за лінком) . Відхожу від позитивного шоку. Знов подумую написати кілька коротких оповідань з серії метролюди. Ці люди особливі.

У експерименті, організованому газетою Вашингтон пост, який не зовсім звичайний для великого академічного музиканта, 12 січня 2007 року Белл одяг бейсболку і грав на скрипці Страдіварі інкогніто як вуличний музикант у вестибюлі станції метро «L’Enfant Plaza» у Вашингтоні, округ Колумбія.

Його 43-хвилинний виступ записувався на приховану камеру. З 1097 осіб, які пройшли повз нього, Белл зібрав $ 32,17 з 27 перехожих, тільки один з них впізнав його і лише на сімох він справив особливе враження. Цей експеримент був відображений у розгорнутому нарисі відомого журналіста Джина Вайнгартена, який розмірковує на основі цього прикладу про природу прекрасного і про його місце в житті сучасної людини. Вайнгартен отримав Пулітцерівську премію 2008 року (Pulitzer Prize for Feature Writing) за свої статті про експеримент.

 

Вашингтон пост опублікувала відео на YouTube і повнометражний документальний фільм «Знайти свій шлях: Вуличний музикант у документалістиці, хроніка досвіду Белла» (Find Your Way: A Busker’s Documentary, chronicled Bell’s experience).

Коло щастя

Захотілося пофілософствувати. Коло щастя Чуперки. Є дві складові: 1) рівень від 1 до 5 по 8-ми основних складових щастя. І Ви щасливі настільки, скільки стоїть біля найнижчого напрямку. Тобто не можна думати, що зараз я активно заробляю гроші, а потім повернуся до своїх хоббі, розвиватимусь культурно і духовно, займуся спортом та здоров”ям.
Так не буває. Знаю десятки людей з грошима, а щасливими назвати їх не можу. 2) Все взаємопов”язано.
Отже давайте пройдемося по колу в обидва боки. Почнемо із здавалось би незрозумілого напрямку Громадянське суспільство/Благодійсність. Насправді, зменшуючи навколо кількість пияків, наркоманів, рятуючи хворих, очищуючи від сміття природу, правильно паркуючись, борячись із забудовниками, фальсифікаторами ми будуємо здорову країну, тільки в якій може народитися здорова сім”я, розквітнути кохання, коли все навколо добре у суспільстві.
Якщо в тебе все нормально в особистому житті в тебе нормальне психологічне здоров”я і є час і бажання займатися спортом, займатися улюбленими справами, хоббі, подорожувати.
На все це треба гроші, тобто власна справа, або робота. Бажано улюблена. Тоді є можливість розвиватися культурно, творити щось самому. Якщо ти людина творча та культурна, ти обов”язково віриш в Бога (хтось у богів), або займаєшся духовним ростом та вдосконаленням (мова йде про людей з країн басейну Індійського океану).
Людина високого духовного рівня завжди щось робить для розбудови громадського суспільства та жертвує час, силу, гроші на благодійність.
Швиденько в інший бік. Здоров”я фізичне – одна з важливих складових здоров”я психологічного. Знаходячись в такому стані в тебе, як правило, все нормально із коханням та сім”єю. Такі люди займаються благодійність та розбудовують громадянське суспільство. Люди, які займаються благодійністю, як правило, високодуховні, а відповідно – і культурні та творчі. Життя таки людям дається легко, в них є натхнення на заробляння грошей, створення власної справи. Гроші сприяють масовим подорожам, дорогим розвагам, заняттям хоббі. Як правило подорожі та хоббі тісно пов”язані із заняттями спортом.

38

Друзі! Можна говорити, що екватор енергійно-активного життя пройдено, і після 76 буде одна філософія) .
Але хочеться згадати все що було. Школи 187, 24, КПІ, Могилянку, РадіоАктивність, Європа+, Хіт, УТ1, Мегаспорт, uaSport.net, bef.com.ua, taxi.in.ua, компанія гітари, Казантипи, Глобали, Будівельник, Сокіл, Динамо, збірні України, 2 чемпіонати світу, 2 Євро, храми Іоана Богослова, Миколи Притиска, Михайлівський Золотоверхий, перші онлайн-замовлення таксі в Україні, перекидка, робота таксистом, робота в FreeTime, поїздки на Збруч, Країни мрій, Лемківські ватри, етно-фести, баскетболи до і після 5-річної перерви, лижі, футбол на Баннікова та Либідській. Театр “Образ”, пост-Образ, “Кіно”, “АлісА”, “Фліт”, “Гадюкіни”, СПБ, 2 революції, волонтерка, бокс, баскетбол, IT, подорож в Ізраїль (з 10-ти динамівських виїздів цей, та один з двох стамбульських стоять “особняком”).
І все це люди, люди, люди, люди, які утворювали мої кола. Багато кіл.
Зараз це три умовних кола друзів, яких я неймовірно люблю, шаную і ціную.
Багато зв”язків-кіл втрачено (нащастя/нажаль), але як каже мій побратим Фотік: “Щоб на це місто прийшли нові інтереси/люди”. Він правий.
В 38 здобуто дуже багато. Планка піднята неймовірно високо. Головна задача на наступні 38 – втримувати її якомога довше.

Ну, а стосовно привітань – неймовірно вдячний, хто вперше в житті написав мені сьогодні українською. Дякую, що зрозуміли як це важливо для мене (і всіх, хто загинув або був покалічений на Майдані та на Донбасі)! Один з друзів – живе в Азербайджані – і той примудрився українською привітати. Ну і в садочку Аня “здала” мій день народження мамі дівчинки з Луганська. Вона наговорила мені стільки компліментів, що я зрозумів, що збоку здається, що я – непоганий батько))))

З кількома людьми спілкуюсь лише під час днів народження і дуже великих свят. Хтось зараз на роздоріжжі. Знаю, що в кожного з Вас із Божою поміччю все розрулиться. Кожен з Вас знайде себе. Як знайшов себе, про що йдеться в пісні, прикріпленій до цієї замітки-подяки.https://www.youtube.com/watch?v=oUTZOw-R4E4

Світ змінюється 2

Не знаю коли, і чи напишу колись про Іспанію-Францію. Але, однозначно, якщо вибирати з трьох країн – в Україні мені б жилося комфортніше. Через людей. Єдина європейська нація, де я був, що викликає більш-менш симпатію – голландці. Це важко описати словами. Внутрішне відчуття із глибокої підсвідомості.
Чесно, я не расист, але обкурені араби та негри у Франції (жінки демонстративно 7-8 трамвайних зупинок тримають свої сумочки за защібки) просто дратують. Підозрюю, що такого не було навіть в 90-ті на “знаменитому” одеському посКоті. В Іспанії з обкурками не так запущено. Але за доброзичливим “Hola” теж стоїть важкий-важкий погляд. А голоси в них грубі-грубі.
Європа, та й весь світ переживає не кращі часи. Хоча Європа викарабкається. Викарбкаємось і ми.
Ну і на останок – ще трошки зі #Світзмінюється
Пам”ятаєте кадри Космопорту з фільму “Гостя з майбутнього”? Для багатьох ці кадри здаються фантастичними. Я бачив подібне у двох аеропортах, а потім і в літаках подібне. Людей як в мурашнику, всі крізь біжать. Лунають сотні мов. З 200 пасажирів рейсів Амстердам – Барселона і назад, як мінімум 15 національностей. Японці, китайці, пакістанці, корейці, росіяни, українці, араби, поляки, латиноамериканці, африканці, англійці, німці, мексиканці, французи, італійці. Весь світ легко і просто подорожує, працює закордоном, вчиться.
А ми наполегливо стукаємо в ці двері. Військові прокурори, Коломойські, навіть Ахметови кануть в минуле. Цивілізація з будь-якого туземця зробить людину. Навіть із самого упоротого ватного азіата.

Паралельна Україна (5 січня 2013)

Новий рік – час зустрічі із друзями! Хтось приїхав із Лондона і поїхав в Мілан, хтось із Дюссельдорфа, хтось з Америки, хтось зі Львова, і весь час спілкування, спілкування, спілкування.
Але в половині випадків одна й та сама тема – як ТАМ гарно і як ТАМ сумно без тутешнього спілкування. Я б і сам не проти проводити по 3-4 місяці, як мінімум, в Європі, але жити все ж тут.
Але головною метою переїзду закордон є щастя дітей! Люди не вірять в майбутнє України! Шкода, але в нас таки ще багато недоліків, але так і хочеться звернутись до всіх – не здавайтесь.
Тільки в 2012-му ми захистили купу своїх голосів на багатьох виборчих округах, захищали Гостинний двір, Андріївський, родину Павличенко і ще багато чого!
Тобто ми можемо це робити, і маєм робити!
У суспільстві давно утворилась паралельна країна. Країна паралельна владі!
Ми – країна де проходило чи не половину боїв Першої та Другої світових війн, країна що пережила два голодомори і 70 років Червоного терору. Ми вижили, зберегли мову, територію. Сталін із Хрущовим її навіть розширили, а Горбачов, з Божої волі, подарував Незалежність цьому народові.
Хіба ми не можемо жити паралельно владі, ідіотським телешоу і бидлу з електрички? Можемо. Не важливо як це виглядатиме – хутори чи котеджні містечка із друзями, закриті дитячі садочки з батьками вихователями, що змінюються по черзі, головне, щоб по уму.
Навіщо віддавати свою країну чужим людям? Живи на своїй землі і створюй СВОЮ паралельну вКРАЇНУ!

Природа любви (теж 11 рік, перекладу пізніше)

Зараз так цікаво перечитувати себе 5-річної давнини)))

Недавно Аня меня спросила что для меня любовь. Я что-то лепетал в ответ, но не мог найти подходящих слов. В свои 32 я пришел к выводу, что у каждой любви есть своя природа. Природа страсти, природа защиты, природа объединения, природа сочувствия, родственная природа.
Сегодня ночью я пришел к выводу, что бывает любовь первая, она скорее химическо-временная. Ближе к совершеннолетию, когда происходит половое созревание мы обязаны кого-то полюбить, это неизбежно. Кто-то влюбляется в человека,  с которым первый раз поцеловался, кто-то – в кинозвезду или певца, а кто-то – в красивого одноклассника или одногруппника, в которого влюбилось половину твоего коллектива.

А потом, у тех,  кто заслужил и дождался,  наступает любовь вторая. Это чувство намного сильнее чем первая любовь, уже нехимическая. Познав горечь расставания, ты ее ценишь куда сильнее. Намного мощнее ужас о возможном расставании, ты становишься окрыленным, рассеянным и просто другим.

Очень важно перевести эти отношения в бытовые и удержаться, не убить любовь. Если вы смогли удержаться вместе на этапе построения быта, значит вы семья, ячейка общества, как говорит мой хороший товарищ Андрей Киян.

Многие считают, что быт убивает – неправда. Да, у каждого на уме десятки примеров, когда люди встречались 4-5 лет, потом поженились и… бац, развод в течение первого года. Да, любить без быта это красиво, это тоже никогда не забудется, но семья строится не только отношениях идеальных. Есть недосыпы, грязные памперсы, неубранные или спрятанные по непонятной логике  вещи.
Любовь бытовая убивает любовь идеальную о которой мы читаем в книжках или смотрим в фильмах. По окончании мы все верим, что главные герои будут жить дружно и счастливо, но какими бы были эти герои в быту?
С годами человек становится слабее. Начиная с 25-ти, он не только испытывает старение физическое, но и моральное. Общество учит его быть хитрее, изворотливее, жить за счет других, мы привыкаем к обману, как минимум в мелочах. В нас копятся «шлаки». Мы становимся мудрее, но ленивее, и что самое ужасное – при этом требовательнее к своему избраннику. Что самое страшное – человек начинает получать удовольствие от жизни в одиночку.
Страшное, потому что свобода нравится, свобода манит, свобода притягивает. Но быть свободным и постоянно влюбляться это путь к краху.

Вчера Саша мне хвастался, что познакомился с новой девушкой. В прежние годы я бы за него порадовался, а сейчас – не могу. Знакомство с четырьмя девушками за месяц это чересчур много. Много от того, что слишком легко. У каждого своя методика. Многие гитаристы добивались успеха, играя перебором, но в любви надо играть по аккордам.  Не могу не дополнить мой спич словами моего героя, которого я сыграю в конце месяца, если премьерный показ не перенесут: «И  потом все начинается заново. Все то же самое, по одной и той же схеме, но  с другим партнером. Это называется жить с приключениями, но это скорее похоже на жизнь, в которой ничего не приключается, а просто повторяется из раза в раз.»

Иначе до любви с совместным бытом дожит будет ой как сложно – слишком  мало сдерживающих факторов при малейшем желании расстаться. Ссоры – неотъемлемая часть притирки двух  людей с сильными характерами. Без этого никак нельзя. А с личностью слабой сильнохарактерному человеку просто малоинтересно.
А вообще чем раньше встретишь любовь своей жизни тем лучше – меньше разочарований в поле противоположном, минимум требований к быту, к партнеру и детей рожать не страшно. Лучший пример это Юра с Хрыстей. Наши ровесники, но как далеко ушли вперед!!!!
Я не знаю сколько природ у любви может быть еще, но точно знаю, что в каждом новом отрезке жизни восприятие любви и всего, что нас окружает различно. Хочется верить, что в 70 лет я буду в своем уме и смогу куда шире смотреть на жизнь и расскажу о доселе мне неведомом чувствах,  любви к детям, например.  И еще многом-многом хорошем.