Сезон НБА 1984/85

Згадки про сезон 1984/1985 хочу розпочати із матчу усіх зірок. Його повітряна величність Майкл Джордан в дуже консервативній тоді НБА потрапив до стартової п’ятірки Сходу. На відміну від ще одного зоряного новачка Хакіма Оладжювона.

Гервін
Гервін

Зате місця через повагу за вислугу років отримали Джуліус Ірвінг, Мозес Мелоун та Джордж Гервін. Останньому ніби влаштували прощальний матч із всезоряним уїк-ендом НБА. Цікаво, що під час матчу в нього сталася сутичка з Майклом

Барклі і Дрехслер

Джорданом, з яким… він через догравав останній сезон в Лізі у складі Чикаго.

Не потрапили на зоряний уїк-енд Клайд Дрехслер і Джеймс Барклі. Як і Ендрю Тоні, який разом з Барклі були сильніше в плей-офф ніж грали Ірвінг та Мелоун.

Нетт і Інгліш
Нетт і Інгліш

Сан-Антоніо Гервіна в першому раунді вилетів від Денвера на чолі із зоряними Алексом Інглішем та Келвіном Неттом. Далі Денвер вибив Юту, очолювану зоряним Едріоном Дентлі (Джон Стоктон тоді ще мало грав), але в фіналі Заходу, як і в 2020-му, були биті Лейкерс 4:1.

На Сході плей-офф подарував нам 2 епічні серії. Спочатку Бостон – Детройт 4:2, а потім – Бостон – Філадельфія 4:1. Цікаво, що в останній парі грало, аж 5 учасників All star

Тоні і МакХейл

Weekend, а ледь не кращими в своїх командах були Кевін Макхейл та Ендрю Тоні, які на все зоряний уїк-енд не поїхали.

Ну, а потім був фінал рівних суперників Бостон – Лейкерс, в якому трошки більше вдачі було у каліфорнійців 4:2. Замість слів як це було, кидаю лінк на канал, де більшість матчів плей-офф 1985 можна подивитись самостійно – https://www.youtube.com/watch?v=VFwKRvq9TF0&list=PLGh9iKMotdeUEvm7xvZVQO86uB0GxhQX5. Дуже рекомендую.

Карім

Кращим гравцем фінальної серії став Карім-Абдул Джабар.

 

1985 драфт НБА та фінал NCAA

Після феєричного драфту 1984, в якому обрали Джордана, Оладжувона, Барклі та Стоктона у 1985-му топ-3 виглядали куди соромніше. І хоча до зали слави НБА увійшли одразу п’ятеро: Патрік Юїнг, Арвідас Сабоніс, Карл Мелоун, Джо Думарс та Кріс Маллін – крутість 84-х ну дуже зашкалює.

Під першим номером було обрано Юїнга. Драфт проходив у Нью-Йорку і за іронією долі драфт-лотерею виграли менеджери Нью-Йорк Нікс.  Він став першим драфтом НБА, на якому застосовано “драфтову лотерею”. 23 команди впродовж семи раундів вибрали 162 гравців.

Але перед цим був фінал, який знов мали вигравати Джорджтаун Хойяс на чолі з Юїнгом, але вони сенсаційно програли Вілланові в фіналі.

За Вілланову тоді бігали нинішній помічник тренера Міннесоти Ед Пінкі та Двейн МакКлейн. І якщо Пінкі хоч пограв років 10, то МакКлейн після року в Індіїні поїхав до Європи і більше в НБА не грав. Хоча саме його протистояння з Юїнгом було родзинкою фіналу. Але Пінкі забив більше – МВП фіналу отримав він.

Цікаво, що з Юїнгом Джорджтаун вперше з 1943 пробився до фіналу 4-х. І за 4 роки навчання знаменитого центрового тричі грали в фіналі. Але виграли лише раз (84).  Наступним і поки останнім виходом Джорджтауну до фіналу був 2007-й рік.

До речі 3 останні сезони свою улюблену команду тренує… Патрік Юїнг!

НБА. Сезон 83/84. Частина друга. Фінал

Отже, на п’ятий свій рік в лізі дві головні баскетбольні зірки 80-х – Меджик і Берд – нарешті зійшлися в очному поєдинку за чемпіонські персні. Правда, не слід забувати при перегляді матчів цієї фінальної серії, що час для очної зустрічі було вкрай вдалим для Берда і “Бостона”.

Саме в цьому році “Селтікс” практично знайшли свій канонічний вигляд, в якому вони і увійшли в історію як одна з кращих команд за всю історію НБА: Ларрі Берд, Роберт Періш і Денніс Джонсон були на піку своїх кар’єр, Кевін Макхейл був уже готовий замінити Седріка Максуелла в ролі основного потужного форварда, а Максуелл ще не був занадто старий, щоб поступитися її. Шостим основним гравцем в цьому році був атакуючий захисник “кельтів” Джеральд Хендерсон, який проводив свій найкращий сезон в НБА, а на бостонської лавці знаходилися такі люди як Денні Ейндж і Скотт Ведман. І найголовніше: весь сезон команда відіграла в одному і тому ж складі.

У “озерних” все було по-іншому: перебудова в команді йшла весь рік до самого фіналу. На початку чемпіонату вони вчилися грати без Норма Ніксона, а в кінці сезону ще й без Уїлкса. Замість “чотирьох мушкетерів” в команді залишилося всього два справжніх гравця основи: Меджик і Карім. Саме навколо них і йшло побудова абсолютно нової команди. До вирішальних ігор року команда прийняла такий вигляд: Меджик-Карим-Рембіс-Купер-Макгі (основа), Уорті-Макаду-Вілкс-Скотт (запасні). При цьому Уорті в плей-офф проводив в середньому на майданчику 33 хвилини – як справжній гравець старту, а Рембіс і Макгі – близько 20 хвилин кожен – як типові запасні. Все змішалося в “озерному королівстві”.

І не слід забувати, що перевагою свого майданчика володів “Бостон”, що ще більше підвищувало його ставки на підсумкову перемогу в серії.

Тим ні менш, перший матч в гостях “Лейкерс” провели як справжні господарі: у “Селтікс” в кінцівці гри були лише невеликі шанси витягти поєдинок, але “озерні” впевнено відбили наміри “кельтів”.

У стартовій п’ятірці у гостей знову (як і у вирішальній зустрічі з “Фініксом”) з’явився Уорті замість Макгі. І цей склад “озерних” з самого початку заробив як невблаганна м’ясорубка, впевнено перемелюючи “кельтів”: розрив в рахунку вже в першій чверті досяг 18 очок! Правда, треба сказати, що “Шоутайм” в грі “Лос-Анджелеса” було небагато – гра “озерних” не була такою ж ефектною як в золотому для “Лейкерс” 1982-му. Хлопці з Лос-Анджелеса не бігти в атаку, а спокійно переходили на половину суперника, постачали м’ячем відкритого гравця, і він влучав. А “кельти” постійно мазали – ось і вся різниця в грі команд. Впевнене лідерство гостей багато в чому було викликано фантастичною грою Абдул-Джаббара: він набрав до перерви 23 очка! Карім працював як автомат: отримував м’яч в будь-якій позиції і закидав. Роберт Періш був справжнім порожнім місцем – Карім немов грав без опікуна.

У першій половині лише Денніс Джонсон і Кевін Макхейл за рахунок індивідуальних дій абияк тримали господарів на плаву. Берд забивав практично тільки зі штрафних (всього 9 очок за перші дві чверті). На перерву команди пішли за рахунку 65:52 на користь “озерних”. Після відпочинку в грі команд довго нічого не змінилося, і гості знову відірвалися від “кельтів” на 19 балів. Але потім Карім і Меджік присіли на лавку через перебір фолів, і господарі пожвавилися, швидко скоротивши розрив в рахунку. До кінця чверті від переваги “Лос-Анджелеса” залишилося всього 4 очки!

Але ось на майданчик повернувся Меджік і камбек “Бостона” на цьому завершився: майже всю четверту дванадцятихвилинку йшла досить рівна гра, але “Лейкерс” постійно вели в рахунку 4-8 очок. Як тільки надія на перемогу поверталася до вболівальників “кельтів” після кількох вдалих атак господарів, гравці гостей швидко гасили її парою влучних кидків. Судді, було спробували зробити кінцівку матчу більш захоплюючою, не зарахувавши ефектно данк Уорті, а й у них нічого не вийшло: 115: 109 – “озерні” відібрали у “кельтів” перевагу свого майданчика. Вони б перемогли більш впевнено, але в останній чверті несподівано став мазати Карім.

Незважаючи на не дуже вдалу останню чверть, саме Абдул-Джаббар став найрезультативнішим гравцем зустрічі – 32 очка, його підтримали Уорті (20) і Джонсон (18 балів + 10 передач). У “Селтікс” кращим був Кевін Макхейл (25 очок), у другій половині зустрічі прокинувся MVP сезону Берд (24 бали і 14 підбирань), а на рахунку Денніса Джонсона 23 очка.

Друга зустріч фіналу-84 – одна з найбільш невдалих ігор плей-офф в історії “Лейкерс”. 2:0 на їхню користь після ігор в Бостоні – це був би практично гарантований титул для “озерних”, але друга перемога на майданчику “Бостон Гарден” буквально вислизнула з рук Меджика і компанії.

Початок матчу аж ніяк не давало приводу припустити, що “Лейкерс” виграють і другий поєдинок поспіль. “Кельти” вийшли гранично відмобілізувати і в першій чверті зробили серйозну заявку на підсумкову перемогу: різниця в рахунку на їх користь доходила до 13 очок. Але в другому періоді гості майже наздогнали

“Селтікс”, а в третьому зрівняли рахунок і швидко вийшли вперед. Бостонці, в свою чергу, рук не опустили, і тут же відповіли своїм ривком, знову повівши в рахунку. Майже всю останню чверть команди йшли нарівні, не дозволяючи одна одній відірватися в рахунку. Кульмінація поєдинку настала за хвилину з невеликим до кінця. Спочатку Уорті зрівняв рахунок (111: 111), зробивши данк і реалізувавши штрафний – в атаці Денніс Джонсон промахнувся, і потім сфолив на Меджик, який вивів гостей вперед на 2 очка з лінії штрафних за 34 секунди до сирени. Після цього право на штрафні отримав Макхейл і промазав обидва кидки! Привид другої домашньої поразки став виразно літати в залі “Бостон Гарден”, але недовго. Захисник Хендерсон перехопив вкрай ризикований пас Уорті і забив 2 очки, зрівнявши рахунок! У гостей було достатньо часу, щоб закинути м’яч і виграти матч, але Меджик довго вовтузився з м’ячем і “озерні” навіть не зуміли зробити кидок до сирени про закінчення основного часу.

Найприкріше, що у вирішальні миті помилилися два кращих гравця гостей: Джеймс Уорті провів найкращий матч у плей-офф у своїй тільки-тільки почалася кар’єрі (в результаті він набрав 29 очок, 11 з 12-ти влучень з гри), а Меджик трохи дотягнув до чергового тріпл-даблу (27 очок, 10 підбирань і 9 передач).

В овертаймі гості знову мали всі шанси перемогти, але в самій кінцівці знову допустили кілька помилок, і “Бостон” вирвав перемогу: 124: 121. “Озерні” самі віддали цю гру супернику. Причому, двічі.

До честі “Лейкерс”, образливу гостьову поразку пережили легко. Це ніяк не позначилося на їхній грі в третьому поєдинку. Підсумковий рахунок вельми переконливо ілюструє те, що відбувається на майданчику:  137:104 – “озерні” рознесли суперника в пух і прах! У Меджика 21 результативна передача (!)  новий рекорд фіналів. Його не побито вже 16 років!

До перерви “Бостон” ще пручався і навіть зміг вийти вперед на 5 очок, але після цього гості промазали більше десяти кидків поспіль, а господарі здійснили ривок: 18:0! Все було вирішено вже на початку третьої чверті, коли “Лейкерс” відірвалися на 18 балів. Після перерви “озерні” демонстрували навіть не “Шоутайм”, а тотальний “Шоутайм”. Всі гравці брали участь в шоу, беручи участь в швидких і ефектних атаках “Лейкерс”. Курт Рембіс в підсумку набрав 17 очок (7 влучень з 7-ми!). Семеро баскетболістів “Лос-Анджелеса” записали на свій рахунок 13 і більше очок, а у Меджик вийшов черговий тріпл-дабл. А ось у “Селтікс” на високому рівні матч провів тільки Берд – 30 очок.

Четверта гра стала ключовою не просто в цій серії, а в чемпіонаті-84. На цей раз “кельти” не виглядали хлопчиками для биття, як в попередньому матчі. Правда, в першій половині матчу вони ніяк не могли встигнути за господарями, які в атаці були просто нестримні, завдяки чому повели до великої перерви: 68:58. Однак до кінця третього дванадцятихвилинки гості майже наздогнали “озерних” і стало зрозуміло, що нового розгрому “кельтів” не буде. Тим ні менш, в самій кінцівці зустрічі “Шоутайм” все-таки відправив “Селтікс” в нокдаун: після успішної реалізації штрафних Меджик за 50 секунд до сирени “Лейкерс” відірвалися на 5 очок! Чи можна відіграти 5 очок за цей час у команди, яка буквально топче вас в кінцівці зустрічі? – Можна, якщо ця команда сама робить все, щоб програти. Другу гру “озерні” віддали супернику, і історія повторилася.

Поспішали “кельти” провели сумбурно атаку і зуміли буквально заштовхати м’яч у кільце господарів, які не просто пропустили 2 очка, але ще сфолили на Періш. Після його точного штрафного різниця в рахунку скоротилася до 2-х балів. Начебто нічого страшного, але в атаці у відповідь Купер промазав, а Карім примудрився сфолити на Берді! Чи не в обороні, а у вирішальній атаці! Лідер “кельтів” був точний з лінії штрафного кидка і зрівняв рахунок: 113: 113. Господарі ще мали час, щоб виграти, не доводячи справу до овертайму, але якщо вже помилятися, то до самого кінця: Меджик стукав в підлогу, не знаючи, що робити, а потім віддав бездарну передачу на прикритого Уорті, яку просто перехопили!

В овертаймі “Лейкерс” знову мав шанси на перемогу, але за 34 секунди до кінця Меджик промазав 2 штрафні кидки за рівного рахунку, а Ларрі Берд у відповідь забив двухочковий. У наступній атаці Уорті отримав право на штрафні і промахнувся один кидок з двох. У підсумку “кельти” виграли 129: 125, повернувши собі перевагу свого майданчика.

По грі в фіналі після четвертого матчу рахунок повинен був бути 4: 0 на користь “Лейкерс”, але численні помилки в самих кінцівках двох зустрічей баскетболістів з Лос-Анджелеса звели нанівець їх ігрову перевагу.

Після переїзду в Бостон хід серії змінився. Якщо використовувати боксерську термінологію, то в попередніх іграх “озерні” виступали в ролі досвідченого чемпіона, який екзаменує новачка-претендента на титул, а новачок хоч і намагається виглядати гідно, але помітно, що він просто слабше. У п’ятій зустрічі такого відчуття вже не було. До перерви команди грали ще на рівних (55:53 – на користь “кельтів”), але на початку третьої чверті “Селтікс” зробили ривок (13: 3) і гості вже не змогли наблизитися до господарів. “Бостон” здобув впевнену перемогу 121: 103, і ​​перехопив ініціативу в фіналі.

Хороший матч за переможців провели Кевін Макхейл (19 очок і 10 підбирань) і Денніс Джонсон (на його рахунку 22 бали в графі результативність), а Ларрі Берд влаштував справжній бенефіс: 34 очка (15 з 20-ти!) І 17 підбирань! У гостей вдало відіграли Уорті і Макаді, а ось Джаббар провалився в атаці (всього 7 влучних кидків з 25!).

П’ята зустріч внесла психологічний перелом у хід серії. Судячи з ходу шостого матчу, “кельти” явно мали намір взяти титул вже в Лос-Анджелесі, не доводячи справу до домашньої сьомий гри. “Селтікс” майже з самого початку захопили ініціативу і довго вели в рахунку. До того ж до впевненій грі гостей “озерні” втратили в другій чверті Боба Макаду через травму ахілла.

Перша половина закінчилася з рахунком 65:59 на користь “кельтів”, що не могло вселити оптимізм в уболівальників “Лейкерс”: пропускати 65 очок на своєму майданчику за 24 хвилини – це просто кошмар! Після перерви ситуація довго не змінювалася: гості продовжили топтати господарів поблизу кільця і ​​відірвалися вже на 11 балів. Тим ні менш, “озерні” не здалися, і в останній чверті змогли вирвати перемогу. Їм вдалося пригальмувати бостонців в атаці, а поки “кельти” буксували, “Лейкерс” зробили прискорення і відірвалися від них на безпечну дистанцію, яка виключає повторення сценаріїв другого і четвертого поєдинків. Матч в підсумку закінчився 119: 108 на користь господарів.

30 очок у цій зустрічі виявилося на рахунку Абдул-Джаббара, який реабілітувався за невдачу в попередній грі, 23 – Купера, 21 – Меджик і 20 – Уорті. У “Селтікс” знову був хороший Берд: 28 балів, 14 підбирань і 8 передач.

Сьома вирішальна гра відбулася в Бостоні. Нагадаю, що з 1979 року фіналісти не доводили справу до сьомого матчу, а торішня фінальна серія вклалася і зовсім в чотири зустрічі.

В останній грі сезону до кінця третьої чверті команди грали практично на рівних: “Селтікс” володіли ініціативою і постійно лідирували, але гості не відпускали їх далі, ніж на 5-6 очок. На перерву команди пішли з невеликою перевагою господарів: 58:52. Після відпочинку нічого не змінилося, але в останні хвилини третього періоду “кельтів” все-таки вдався ривок, на який “Лейкерс” відповісти не змогли: розрив між командами збільшився до загрозливих 13 балів. Це була серйозна заявка “Бостона” на перемогу і більшу частину четвертої дванадцятихвилинки здавалося, що хід матчу вже не зміниться: “” кельти “дуже впевнено лідирували, не дозволяючи суперникам демонструвати свій фірмовий” Шоутайм “.

Але коли вболівальники “кельтів” вже готувалися святкувати черговий титул своїх улюбленців, гості стрепенулися. За 2.15. до кінця відставання гостей скоротилося до 7 очок, а за 1 хвилину 14 секунд до сирени настала кульмінація поєдинку: після потрапляння Уорті розрив в рахунку становив лише 3 очки (102: 105)! В атаці у відповідь Берд промахнувся і у “Лейкерс” було достатньо часу, щоб спробувати вирвати кінцівку, але вони так і не змогли забити в час, що залишився. А “кельти” з лінії штрафного кидка забезпечили собі перемогу: 111: 102.

Останню гру сезону тріумфатор 1984 Берд провів не надто вдало, атакуючи кільце з дуже низьким відсотком (набрав 20 очок). Але не тільки лідер “кельтів” погано кидав – вся команда була не на висоті в цьому аспекті гри, компенсуючи цей недолік точними штрафними. Всього гравці “Селтікс” пробили 51 штрафний кидок проти 28 у “Лейкерс”. Цей фактор, а також перевага в боротьбі за відскік, в результаті схилило чашу терезів на бік “Бостона” як в цьому матчі, так і в боротьбі за чемпіонські персні.

У гостей 29 очок записав на свій рахунок Карим, 21 – Уорті, по 16 набрали Меджик і Купер. Ніхто з інших “озерних” в атаці нічим себе не проявив – травмованого Боба Макаду гостям явно не вистачило.

Особливо хочеться відзначити бостонських уболівальників: вже за півхвилини до кінця вони мало не вискочили на майданчик, обліпивши її з усіх боків, а коли до сирени залишилося пара секунд, то натовп дикунів хлинула на паркет і поглинула всіх гравців …

Текст Юрія Язовських

 

Сезон НБА 1983/84. Частина 1

У наступаючому сезоні список головних фаворитів абсолютно не змінився в порівнянні з останніми чемпіонатами. Титул повинен був дістатися комусь із “великої трійки”: “Філадельфії”, “Лейкерс” або “Селтікс”. Чинний чемпіон з Філадельфії в міжсезоння зберіг свій переможний склад, “Бостон” посилився, а ось каліфорнійці понесли істотну втрату.

З “Лос-Анджелеса” пішов Норм Ніксон – один з “чотирьох мушкетерів”, що визначали гру команди в останні чотири роки. Норм пішов за власною ініціативою. Вічно незадоволений своїм становищем в команді (він вважав себе не менш сильним гравцем, ніж Меджік, але завжди залишався на другому плані), Ніксон перед самим початком чемпіонату попросив обміну. Менеджмент клубу не став умовляти його залишитися – в результаті Норм відправився в “Сан-Дієго”, а до “Лейкерс” приєднався новачок Байрон Скотт, обраний “Кліпперс” на драфті під високим четвертим номером. Скотт в першому ж сезоні показав, що може стати гравцем дуже високого рівня, але повноцінно замінити знаходиться на піку кар’єри Ніксона поки був не в змозі.

Зганьбившись торік, “Селтікс” провели заміну на тренерському містку: за штурвал став новий тренер –  потомствений “кельт” Кей Сі Джонс, який пропрацював багато років асистентом головного тренера в “Бостоні”. Сталося і посилення складу: замість ветерана Арчібальда, який пішов догравати в “Мілуокі”, до складу “Селтікс” влився 29-річний повний сил Денніс Джонсон з “Фінікса”.

Драфт-83 не вніс жодних змін в розстановку сил в лізі. Хоча провалив минулий сезон “Х’юстон” вибрав під першим номером майбутнього “короля” Ральфа Семпсона, його прихід не сильно вплинув на результати “Рокетс”. Команда злила минулий чемпіонат, щоб отримати Семпсона і продовжила це захоплююче для менеджменту заняття в поточному сезоні, мріючи вибрати на драфті-84 ще одну потенційну суперзірку (яких в наступному році очікували з надлишком).

Після закінчення місяця з початку чемпіонату утворилася група лідерів: першими йшли чемпіони з Філадельфії (13 перемог – 3 поразки), за ними ув’язалася “Лейкерс”, “Даллас” і “Бостон”. До Різдва лідер залишився тим самим, другим йшов “Бостон”, а ось на третє місце вельми несподівано вийшли “першопрохідці” з Портленда, що потіснили “озерних”!

В “Трейл Блейзерс” перший сезон проводив Клайд Дрекслер – майбутня суперзірка НБА, але в цей час гру команди визначав аж ніяк не він: лідерами клубу були захисник Джим Паксон, потужний форвард Майкл Томпсон і форвард Келвін Нетті.

До кінця січня ситуація в лідируючій групі змінилася: “Філадельфія” несподівано програла 9 матчів після Різдва і відкотилася на 2-е місце (29 перемог – 14 поразок), а на перше вийшов “Бостон” (35-9), який в січні здобув 11 вікторій при одній поразці. “Портленд” очікувано здувся, а 3-4-е місця в турнірній таблиці займали записної аутсайдер “Юта”, де блискуче грав після повернення до ладу снайпер Едріан Дентлі (28-16), і “Лейкерс” (27-16).

Не дуже вдала гра “озерних” в першій половині чемпіонату була викликана не тільки відходом Норма Ніксона, а й відсутністю в складі Меджика Джонсон, який пропустив весь грудень через травму пальця руки.

До середини березня ситуація в лідируючій групі знову відбулися зміни: “Селтікс”, як і раніше, йшли на першому місці (49-16), “озерні” вийшли на своє законне друге (43-22), а недалеко від них маячили “76-ті” ( 41-24) та “Нікс” Бернарда Кінга і Білла Картрайта (40-25).

В результаті регулярний чемпіонат 1983/84 року впевнено виграв “Бостон”, здобувши 62 перемоги, істотно відірвавшись від тих, хто прийшов до фінішу другими “Лейкерс” (54-28). Тим ні менш, такий блискучий результат аж ніяк не гарантував “кельтів” автоматичної перемоги в плей-офф. Після приходу в клуб Ларрі Берда “Бостон” дуже впевнено проводив чемпіонат (за винятком минулого сезону), виграючи його три роки поспіль (у 1980-1982 рр.), Але в фінал вийшов лише раз, та й то дивом. До того ж в особистих зустрічах з головними конкурентами “Селтікс” в цьому сезоні зовсім не блищали: програли обидві гри “Лейкерс” і виграли лише два матчі з 6 ігор з “Філадельфією”.

“Сіксерс” вдалося фінішувати третіми у своїй конференції, але 52 перемоги після тріумфального сезону-83 – дуже низький результат. Склад у команди не змінився, тренер був той же, лідери не отримували серйозних травм (Мелоун пропустив 11 матчів, а решта і того менше), Мелоун і Тоні були в розквіті баскетбольних сил, та й Доктор Джей ще не був занадто старий, але все як-то поламалося в команді після Нового року. Але регулярний чемпіонат і плей-офф – різні речі і навряд чи хтось сумнівався, що “76-е” дійдуть, принаймні, до фіналу конференції.

На Заході, незважаючи на досить слабкий виступ “Лейкерс”, їх конкуренти провели регулярний чемпіонат ще гірше: найближчі переслідувачі “озерних” здобули 48 перемог ( “Портленд”) і 45 перемог ( “Юта”). Обидві команди давним-давно не домагалися успіхів в постсезоні, а “джазмени” і зовсім за всі роки існування клубу (з сезону 1974/75) жодного разу не виходили в плей-офф, тому було важко представити шо вони зможуть скласти конкуренцію зоряному “Лос-Анджелесу”.

Можна сказати, що в цьому році в Західній конференції був один явний лідер, 2 явних аутсайдера ( “Х’юстон” і “Сан-Дієго”) і суцільні середняки – 9 команд цілком вписуються в цю категорію. Торішні конкуренти “озерних” – “Сан-Антоніо” і “Фінікс” вибули з числа лідерів конференції: з “Санс” пішов Денніс Джонсон, а ось падіння “шпор”, схоже, було пов’язано з тренерської чехардою і внутрішнім безладом в команді, що призвело до 10-го місця в конференції (37-45)!

27-річний “кельтський король” Ларрі Берд отримав свій перший приз MVP, набираючи в середньому 24,2 очка і 10,1 підбору за гру. Білл Сіммонс стверджував, що прогрес Берда в цьому сезоні був пов’язаний з відходом з клубу Ріка Робі – товариша по чарці Ларрі. Мовляв, як тільки того обміняли – так Берд і став MVP. Насправді це збіг. Після відходу Робі статистика Берда не так вже й сильно змінилася, а от результати команди покращилися в порівнянні з минулим роком – позначився прихід нового тренера і Д.Джонсон. З огляду на, що всі основні команди-конкуренти виступили не дуже вдало, суперників у лідера “Бостона” у боротьбі за приз MVP просто не було.

Другим за Бердом в голосуванні на найціннішого гравця став легкий форвард “Нью-Йорка” Бернард Кінг, який провів свій найкращий сезон в НБА (сьомий за рахунком), набираючи в середньому 26,3 очка за гру (з відсотком влучань 57!). У двох іграх поспіль він зумів записати на свій рахунок по 50 очок. Тим ні менш, кращий результат сезону серед бомбардирів виявився на рахунку не Кінга, а зовсім забутого нині Первіса Шорта з “Голден Стейт” – 57 очок!

Плей-офф на Сході

У першому раунді плей-офф Східної конференції відбулася найгучніша сенсація року: чемпіон з Філадельфії ганебно вилетів від середняка “Нью-Джерсі” (45-37), програвши в п’яти іграх (в цьому році перше коло став гратися до 3-х перемог) . “Сіксерс” невиразно провели регулярний чемпіонат, а закінчили його ще гірше. Зрозуміло, якби “Філадельфія” поступилася з оновленим “Бостону”, але програти вельми середнього колективу, який не має жодної великої зірки – це явний перебір! Надалі “Нетс” в півфіналі конференції поступиться “Мілоукі” в шести іграх, ніж та підтвердить, що перемога над “Філадельфією” відбулася не стільки через гру самого “Нью-Джерсі”, скільки через слабкість “Сіксерс”.

У наступному сезоні чемпіон-1983 стрепенеться і дійде до фіналу конференції, але це вже будуть конвульсії вмираючого – оживе клуб лише в наступному столітті, коли Аллен Айверсон витягне його до фіналу.

“Детройт” Айзеї Томаса і “Нью-Йорк” Бернарда Кінга влаштували в 1 колі славну битву. Команди провели сезон приблизно на одному рівні, тому “Пістонс” були лише формальним фаворитом. У п’ятому вирішальному матчі ніхто не хотів поступатися, і питання про переможця було вирішене тільки в овертаймі: 127: 123 – на користь “Нью-Йорка”. “Нікс” змогли перемогти в цій грі багато в чому за рахунок бенефісу Кінга, який набрав 44 очки (17 влучень з 26 кидків!). Бернард виглядав в цій серії дійсно як король ліги, набираючи 42,6 бала в середньому за гру!

Цього року переможці дивізіонів починали плей-офф нарівні з іншими командами – з 1 раунду. Переможець регулярного чемпіонату “Бостон” другий рік поспіль зустрівся з “Вашингтоном” і знову зустрів серйозний опір з боку суперника (рахунок 3: 1 не повною мірою відображає запеклу боротьбу в цій серії). Столичний центровий Джефф Руланд в цьому році проводив свій найкращий сезон в НБА і в серії з “кельтами” затьмарив всіх бостонських зірок (24 очка в середньому за матч).

У наступному колі “Бостон” вийшов на “Нью-Йорк” і цю серію баскетбольні вболівальники пам’ятають досі. Я думаю, що не через ігри команд як такої, а тому, що в цій семіматчевую серії з’ясовували стосунки дві суперзірки, які претендували на титул “імператора всія НБА”: володар призу MVP Ларрі Берд і Бернард Кінг – другий в опитуванні на найціннішого гравця сезону. “Кельтський король” проти “короля Нью-Йорка”! – Ця вивіска підійшла б і фіналу.

“Селтікс” досить впевнено виграли дві домашні гри (Берд набрав 37 очок у другій зустрічі), але в Нью-Йорку поступилися обидва матчі (в четвертій грі на рахунку Кінга 43 бали). У п’ятому поєдинку 30 очок Кінга анітрохи не завадили “кельтів” розгромити “Нью-Йорк” в Бостоні (121: 99), але в шостій грі в гостях “Селтікс” (грали без Денніса Джонсона) не змогли завершити серію, незважаючи на чудову гру свого лідера: на 35 очок Берда Кінг відповів своїми 44. в результаті “Нікс” виграли шостий поєдинок з різницею в 2 очки. Вирішальний сьомий матч серії не надто вдався: в цій грі “Бостон” переміг дуже впевнено, а Ларрі Берд показав усім, хто тут дійсно король: він набрав 39 очок проти 24-х у Кінга.

В цілому, я б не сказав, що у “Нікс” були реальні шанси пройти “Селтікс”: в Бостоні “чоботарі” не змогли нав’язати серйозну боротьбу господарям ні в одному з матчів, а без цього про перемогу над фаворитом годі було й мріяти.

Фінал Східної конференції перетворився в солодку помсту “Бостону” за минулорічне приниження від “оленів” з Мілуокі. У першому матчі вони розгромили суперника, в другому впевнено перемогли, в третьому – в Мілоукі – фактично вирішили питання про переможця серії. Правда, їм не вдалося завершити фінал “бубликом”, але в п’ятій грі на майданчику “Селтікс” все було скінчено: 4: 1. Як і вся команда, Ларрі Берд теж реабілітувався за минулорічну ганьбу (в цьому році він набирав 27,4 очка в середньому за матч в серії проти 18,7 очка в 1983-му).

Плей-офф на Заході

Суперник “Бостона” по фіналу – “Лейкерс” дійшли до вирішальних матчів з меншими проблемами. Навіть без травмованого Джамала Уїлкса і практично без допомоги теж нездорового Скотта в першому колі був розгромлений “Канзас-Сіті” (3: 0). У півфіналі конференції Брайан Скотт грав, а ось Вілкс вийшов на паркет тільки в п’ятому матчі серії. Тим ні менш, “Даллас” Роландо Блекмана і Марка Агвайра був пройдений теж вельми впевнено (4: 1), а в трьох переможних іграх “озерним” вдалося влаштувати розгром суперника.

Правда, фінал Заходу з “Фініксом” вийшов не таким простим, як можна було очікувати. Після втрати Денніса Джонсона “сонячні” виступили в чемпіонаті відверто слабо, здобувши всього 41 перемогу, хоча й без Джонсона їх склад виглядав вельми солідно: Уолтер Девіс, Моріс Лукас, Ларрі Ненс, Джеймс Едвардс, та ще й ветеран Пол Уестфол на лавці .. З огляду на наявність таких хлопців, особливо дивуватися вдалому виступу “Санс” в плей-офф не доводиться. “Фінікс” практично повторили шлях “Х’юстона” в 1981 році, вибиваючи одного фаворита за іншим. У першому раунді вони здолали у впертій боротьбі “Портленд” (3: 2), а в півфіналі – “Юту” (4: 2).

Перші дві гри у себе вдома в фіналі конференції “Лейкерс” виграли без будь-яких проблем, хоча вони знову виступали не в ідеальному складі: Вілкс хоч і виходив на майданчик у всіх іграх серії, але грав дуже мало. Неможливість Джамала грати після травми на колишньому рівні привела до тренерським експериментам: місце Уїлкса в основі зайняв не Уорті (його формальний наступник по амплуа легкого форварда), а Макгі. Пет Райлі вирішив випускати Уорти з лави замість потужного форварда Рембіса. На місці атакуючого захисника в старті в плей-офф став виходити вічний запасний Майкл Купер, а не новачок Байрон Скотт, хоча в регулярному чемпіонаті в стартовій п’ятірці більшу частину сезону грав саме Скотт (ймовірно, ця заміна стала результатом травми Брайана в постсезоні).

Незважаючи на такий експериментальний склад, “Лейкерс” вельми впевнено розбиралися з “Санс” протягом перших чотирьох поєдинків. Хоча в третьому матчі серії в гостях сталася невелика осічка ( “Лос-Анджелес” поступився в овертаймі), в четвертій зустрічі в Фініксі гості без особливих проблем перемогли. Їм залишалося лише оформити вихід в фінал у себе на паркеті, але “Лейкерс” зіткнулися із затятим небажанням суперника відправлятися у відпустку. “Фінікс” видав блискучу гру в “Форумі”: весь матч гості вели в рахунку, відображаючи всі спроби господарів переломити хід зустрічі, і зуміли дотиснути “Лейкерс” в самій кінцівці, коли різниця в рахунку скоротилася всього до одного очка (підсумковий рахунок 126: 121).

Повторилася історія минулого року, коли “Лос-Анджелес” у фіналі конференції не зумів обіграти “Сан-Антоніо” в п’ятій домашній грі, і “озерним” довелося закривати серію на майданчику суперника. “Шпор” вони здолали рік тому з великими труднощами – точно також вийшло і з “Фініксом”: за 1.17 до кінця шостої зустрічі рахунок був рівним, але в час, що залишився спрацювала двійка Карім-Меджік, і “Лейкерс” виграли 99:97.

В останній грі Пет Райлі поставив в старт Джеймса Уорті замість Макгі. Чи то ця заміна спрацювала, чи то “озерні” більш серйозно поставилися до захисту проти “сонячних”, але розкидані лідерам “Фінікса” вони не дали. У попередній – п’ятій грі п’ятеро баскетболістів “Санс” набрали 20 і більше очок! Зараз же в атаці у “сонячних” виконували соло тільки Девіс і Лукас, чиїх зусиль для перемоги не вистачило.

У серії з “Лейкерс” проявили себе з найкращої сторони три гравці “Фінікса”: Девіс, Лукас і Ненс. Для 29-річного захисника Уолтера Девіса цей плей-офф виявився кращим в його кар’єрі (24,9 очка в середньому за матч), а в фіналі Заходу на його рахунку 34 бали в третьому поєдинку, 27 і 26 очок – в п’ятому і шостому. Ветеран Моріс Лукас в фіналі Заходу ніби повернувся в кращі для себе дні переможного для його “Портленда” плей-офф 1977 року: на його рахунку більше 20 очок в середньому за гру за останні чотири матчі серії. Потужний форвард Ларрі Ненс в свій третій сезон в лізі в серії з “Лейкерс” нарешті блиснув результативною грою: 29 очок набрав у другій зустрічі, 23 – у третій, 27 – в четвертій і 25 – в п’ятому матчі.

 

Текст Юрія Язовськіх

Фінал 4-х NCАА та трафт НБА 1984

Родзинкою фіналу 4-х в 1984 стало протистояння “Х”юстону” Акіма Оладжувона та “Джорджтауну” Патріка Юїнга. Хто переміг – подивіться у відео.

 

«Х’юстон Рокетс» використав перший пік для вибору центрового Акіма Оладжувона, третьокурсника з Х’юстонського Університету.

Оладжувон, нігерієць за походженням, став другим іноземним гравцем обраним під першим номером, після Майкла Томпсона з Багамських островів 1978 року.

«Портленд Трейл Блейзерс» використав другий пік для вибору Сема Боуї з Університету Кентуккі.

«Чикаго Буллз» під третім піком вибрав гравця року NCAA Майкла Джордана з Університету Північної Кароліни. Джордан став Новачком Року, також його обрали до Другої символічної збірної НБА у своєму дебютному сезоні. Товариша по команді Джордана в Північній Кароліні, Сема Перкінса, обрали під четвертим номером «Даллас Маверікс».

Чарльза Барклі, третьокурсника з Університету Оберна, задрафтувала п’ятим «Філадельфія 76».

Оладжувон, Джордан та Барклі, разом з обраним під 16 номером, Джоном Стоктоном, стали членами Баскетбольного Залу слави імені Нейсміта. Вони також потрапили до списку 50 найвидатніших гравців в історії НБА, під час святкування 50-річчя ліги 1996 року. Майкл Джордан, Чарльз Барклі і Джон Стоктон стали чемпіонами Олімпіади-1992 у складі легендарної «Дрім тім».

Досягнення Оладжувона включають в себе дві перемоги в чемпіонаті НБА, два титули найціннішого гравця фіналу, титул Найціннішого гравця чемпіонату НБА, премія оборонний гравець року НБА, дванадцять разів входив до символічних збірних НБА, 12 разів обирався для участі в Матчі всіх зірок та дев’ять разів включався в символічну Оборонну збірну НБА.

Оладжувон — лідер НБА за кількістю блокшотів у регулярному чемпіонаті (3830).

Майкл Джордан, якого вважають найкращим гравцем в історії баскетболу, шість разів ставав чемпіоном НБА, п’ять разів визнавався MVP чемпіонату, 10 сезонів фінішував на першому місці за кількістю набраних очок, 14 разів обирався для участі у Матчі всіх зірок.

Барклі та Стоктон ніколи не вигравали чемпіонат НБА, але обидва завоювали численні нагороди та встановили безліч досягнень. Барклі виграв титул найціннішого гравця 1993 року, 11 разів входив до символічних збірних НБА і 11 разів обирався для участі у Матчі всіх зірок. Стоктон 11 разів включався в символічні збірні НБА, 10 разів обирався для участі у Матчі всіх зірок і 5 разів входив до символічної оборонної збірної НБА. Джон, віддавши 15806 передач, є лідером НБА за кількістю результативних передач та перехоплень.

Драфт 1984 вважають одним з найкращих в історії НБА, чотири гравці з тих, що брали участь в драфті, стали членами Залу Слави і сім гравців обиралися для участі у Матчі всіх зірок.

Поряд з тим, вибір Портлендом Сема Боуї під другим номером, вважають одним з найбільших провалів в історії драфтів НБА. Існує думка, що Блейзерс вибрали Боуї замість Майкла Джордана, бо вони вже мали у складі Клайда Дрекслера, який успішно грав на аналогічній позиції. Кар’єра Боуї була перервана травмами; він пропустив два сезони з трьох під час його навчання в коледжі. Незважаючи на 10-річну кар’єру в НБА і набрані в середньому 10,9 очок і 7,5 підбирань за гру, Боуї п’ять разів оперувався, провівши всього 139 ігор за 5 років в Портленді.

26-річний Оскар Шмідт був задрафтований клубом НБА «Нью-Джерсі Нетс», але, попри низку пропозицій виступати за американські клуби, відмовився їхати грати в США, оскільки в цьому випадку він втрачав свій аматорський статус і не зміг би виступати за збірну Бразилії (до 1989 року гравці НБА, як професіонали, не могли виступати за свої збірні). Він залишився грати в Італії, а потім у Бразилії. Брав участь у п’яти Олімпіадах і був найкращим бомбардиром у трьох з них. Шмідт закінчив свою кар’єру з 49 703 набраними очками за різні клуби та збірну Бразилії, більше, ніж лідер НБА за кількістю набраних очок, Карім Абдул-Джаббар, який набрав 38387 очка за свою кар’єру в НБА

За матеріалами Вікіпедії

Сезон НБА 1982-83

Це був не самий яскравий сезон ліги. Крім фіналу Заходу не було жодної захоплюючої серії. Але, все одно, є багато хто, кого треба відзначити. В даному випадку мова піде про гравців.

В цьому сезоні не вийшло знаменитого протистояння Бостону проти Філадельфії. Селтікс сенсаційно (на перший погляд) програли 0-4 Мілуокі. Але, насправді, Бакс були дуже сильною командою. І, забігаючи наперед, вони виявилися єдиною командою, яка змогла перемогти Філадельфію в тому плей-офф. В цій серії зійшла тренерська зірка Дона Нельсона. Та й гравці в нього були будь здоров: кращий захисний гравець року Сідні Мокріф та 5-разовий учасник матчів усіх зірок НБА, кращий студент 1977-го року Маркес Джонсон.

До речі, я перевірив. В Бостоні усі гравці були здорові на відміну від плей-офф 1982. Там були якісь психологічні проблеми в команді. Що вартувало місця роботи їх тренерові.

Мілуокі не програвали свої матчі 76-м легко. Перший в Філадельфії – в овертаймі. Другий – в 6 очок. Потім команди обмінялися перемогами в Мілуокі. І в 5-му матчі філадельфійці таки дотиснули!

В іншому півфіналі зустрілися Лейкерс та Сан-Антоніо. У чинних чемпіонів в кінці сезону зламався Уорті. Тільки після травми повернувся Макаду. А Спьорс, порівняно з плей-офф 1982-го року підсилив Артіс Гілмор. Його протистояння стало прикрасою всієї серії. Раджу подивитися шосту гру, яка стала квітестенцією всього протистояння. Все вирішувалося на останніх секундах і Лейкерс вирвали перемогу 101:100.

Подивитись можна тут

А в фіналі 76-ті не залишили Лейкерс жодного шансу. Порівняно з минулорічним фіналом до їх складу додався Мозес Мелоун. Він і став MVP фіналу, додавши до цього дві нагороди за підсумками регулярного сезону.  Уявіть собі ту команду: Моріс Чікс – Ендрю Тоні – Боббі Джонс – Джуліус Ірвінг – Мозес Мелоун. Шкода, що тій команді не протистояли Шоутайм зі здоровими Уорті, Макаду та Ніксоном. Міг би вийти один з найкращих фіналів в історії. А так…

Кращим дебютантом року став Террі Каммінгс, обійшовши двох майбутніх членів зали слави НБА Джеймса Уорті та Домініка Уїлкінса.

В фіналі NCAA того року Х’юстон Оладжювона та Дрехслера подарували чемпіонство Норс Кароліна Стейт. Як це сталося можна дивитись з 26-ї хвилини. Джордан грав за інший університет Північної Кароліни. Чемпіони 1981 року тоді програли Джорджії 77-82 за крок до виходу до фіналу 4-х.

Цінуйте кожну хвилину

Щойно на спікінг клабі викладачка в рамках теми нам показала відео з Мохамедом Алі. Воно особливе. Філософське. Про сенс кожної хвилини в житті. Цінуйте час, цінуйте своїх родичів, друзів, партнерів, сусідів, співвітчизників, просто жителів Землі, тварин, природу.

НБА. Рік 1982

Сезон 1981/82. Джордан блискуче дебютував в студентському баскетболі. Зрозуміло, що для більшості вболівальників головні події того баскетбольного сезону розгорнулися в спочатку в фіналі Сходу. А потім – в фіналі НБА. Лейкерс легко здолали Сан-Антоніо 4:0 і чекали переможця пари Бостон – Філадельфія. Це була неймовірна серія. Її сценарій був близьким до НХЛівського. Звісно, що родзинкою був сьомий матч. З нетерпінням чекаю фільму аналогічного “Останньому танцю” про Бостон Ларрі Берда та Філадельфію Джуліуса Ірвінга. Та й сама гра кельтів проти 76-х завжди дуже видовищна завдяки стилям цих команд.

Я передивився 29 відео з цього каналу

повністю або в прискореному режимі. Але гра Бостона проти Філи #7 це щось надособливе. Особливо – остання хвилина цього матчу.

По персоналіях: у Лейкерс феєрили Меджик та Джабар, у Бостону – Берд, Періш, Максвел та Дені Ейндж, який замінив травмованого Тоні Арчібальда. У 76-х,

вели вперед Моріс Чікс та Джуліус Ірвінг, гарно грав “другорічка” Ендрю Тоні.

Хто хоче спочатку подивитися без спойлерів матчі плей-офф сезону 1981/82 поки не читайте текст, який написаний далі!

Фінал 4 NCAA 1982. Ви вже багато що знаєте про цю подію з “Останнього танцю”. Хто не дивився – насолоджуйтеся! Дрехслер, Оладжьювон, Юїнг, Уорті, Перкінгс, Джордан! Ціле сузір”я в фіналі 4-х 1982!


Про драфт 1982. Багато хто із зоряних студентів, які грали в Фіналі 4-х 1982 не виставили свої кандидатури на драфт. Тому в той рік на небосхилі НБА замайоріли лише 2 зірки. Але які! Джеймс Уорті (1) та Домінік Уїлкінс (3). Що ця пара витворяла в лізі можна побачити з нижчевикладеного відео. Та й сама гра з овертаймом була мегазахоплююча. Ми всі пам”ятаємо, що ЛЛ стали чемпіоном 1982. І через пару місяців на драфті до них прийшов Уорті! Ви тепер розумієте чому ту команду називали Showtime?

Айзея Томас (The Babe-Faced Assasin)

До вчорашнього дня не знав про нелюбов більшості гравців ліги до Детройту кінця 80-х – початку 90-х. Про їх брудні прийоми на майданчику. Але все одно – та команда “Поганих хлопців” двічі поспіль ставала чемпіоном. Все одно круті. Все одно Джордан визнав Айзею Томаса другим в історії розігруючим після Меджика.

Дворазовий чемпіон НБА. Один раз – кращий гравець фінальної серії. 5 разів виводив свою команду до фіналу Сходу, і тричі – до фіналу НБА. Учасник All-Star weekend 1982-1993. Пропустив тільки All-Star 1994, в якому і закінчив кар’єру через розрив ахілу. Мав всі підстави щоб потрапити до Дрім тім на Олімпіаді 1992 в Барселоні. Але Детройт недарма називали поганими хлопцями. Їх не любили в Лізі. І через “протекцію” Берда, Меджика та Джордана Айзею відчепили від складу, взявши Джона Стоктона.

Можливо, це було логічним рішенням, яке стане всім зрозумілим після перегляду фільму “Останній танець”. Але це не применшує ролі Айзеї в НБА у 80-х – початку 90-х. Він за більшістю рейтингів експертів входив до топ5 кращих гравців 80-х (Джордан, Джонсон, Берд, Ірвінг, Томас). В деяких інтерпритаціях вищезгадану 5-ку розбавляв Карім Абдул-Джабар. І, що саме цікаво – у багатьох в цих рейтингах Айзея Томас стояв на першому місці!

 

Був бійцем до мізку та кісток. У вищевикладеному відео фінал проти Лейкерс, коли Томас набрав 25 очок, граючи довгий час на одній нозі!

Фінал НБА 1981. Матчі 4, 5, 6

Серіал “Останній танець” про знамените “Чикаго” часів Джордана змусив мене змінити і принцип наповнення свого ютюб-каналу і наповнення інформації про історію баскетболу. Летітимемо вперед, щоб по свіжих подіях в фільмі (зараз весь світ чекає на 3 серію) рухатися хоча б у тій частині, яка розповідає про 80-ті, “рухатися” паралельно  головному герою – Майклу Джордану.

По суті, вся суть цієї серії в відображається в 6-й грі. Бостон переміг доволі заслужено. Єдине, що до сих пір мені малозрозуміло – чому титул MVP віддали Седріку Максвелу, а не Ларрі Берду.

Хто хоче подивитися як проходили матчи 5, та 4 – зустрічайте.

На початку ігор 4 та 5 у трансляціях короткий огляд ігор 3 та 4 – відповідно.