Сергій Анатолійович Вишенський. 18 травня йому б мало виповнитись 48, але в серпні його не стало.
Завдяки йому я не тільки двічі ставав чемпіоном різних аматорських баскетбольних змагань Києва, а й отримав досвід тренера. З його легкої руки я керував кількома іграми Шабель за його відсутності. Багато чому навчився як гравець, а тепер передаю дітям як тренер.
Всі ці його вислови типу “він вже встиг компоту попити та цигарку викурити”, “він за тобою із сокирою біжить” дуже класно сприймаються дітьми. Ну, і, гру я веду як Вишенський або Геннадій Защук (не виключаю, що Сергій Анатолійович перейняв цей скіл у нього) . Хоча є речі, які я в собі набути не можу. Мені так хотілося вчора крикнути його знамените “щьолкни, але не сокирою”, але це те, чим я буду відрізнятися від мого головного тренера в баскетболі.
Вчора перед банкетом його пам’яті був з Єгором на чвертьфінальній стадії ВЮБЛ серед хлопців 2009-го року. Коли Ужгород почав сипатися, перемагаючи +21, в голові була одна думка: “А як би в цій ситуації себе повів Вишенський”.
Сергію Анатолійовичу, велика подяка за Ваш внесок спочатку в дитячий баскетбол, професійний, а потім – аматорський.
А від мене особисто, ще й за повернення на паркет в атмосферу баскетболу такого рівня, чого не робив рік і 3 місяці.
https://youtube.com/shorts/-YV4fxjFho8?si=X4kGzO9MBilIO-bu