Сучасники | Іван Чуперка

Турнір пам’яті Сергія Вишенського в день його народження

Сергій Анатолійович Вишенський. 18 травня йому б мало виповнитись 48, але в серпні його не стало.

Завдяки йому я не тільки двічі ставав чемпіоном різних аматорських баскетбольних змагань Києва, а й отримав досвід тренера. З його легкої руки я керував кількома іграми Шабель за його відсутності. Багато чому навчився як гравець, а тепер передаю дітям як тренер.

Всі ці його вислови типу “він вже встиг компоту попити та цигарку викурити”, “він за тобою із сокирою біжить” дуже класно сприймаються дітьми. Ну, і, гру я веду як Вишенський або Геннадій Защук (не виключаю, що Сергій Анатолійович перейняв цей скіл у нього) . Хоча є речі, які я в собі набути не можу. Мені так хотілося вчора крикнути його знамените “щьолкни, але не сокирою”, але це те, чим я буду відрізнятися від мого головного тренера в баскетболі.

Вчора перед банкетом його пам’яті був з Єгором на чвертьфінальній стадії ВЮБЛ серед хлопців 2009-го року. Коли Ужгород почав сипатися, перемагаючи +21, в голові була одна думка: “А як би в цій ситуації себе повів Вишенський”.

Сергію Анатолійовичу, велика подяка за Ваш внесок спочатку в дитячий баскетбол, професійний, а потім – аматорський.

А від мене особисто, ще й за повернення на паркет в атмосферу баскетболу такого рівня, чого не робив рік і 3 місяці.

https://youtube.com/shorts/-YV4fxjFho8?si=X4kGzO9MBilIO-bu

Незамінні люди. Добре це чи погано?

Сьогоднi linkedin запропонував мені у стрічці статтю в якій йшлося, що краще бути незамінним. Так збільшується твоя цінність. Можливо. Впевнений, в житті кожного є приклади десятки проектів, коли все трималося на одній людині. Коли вона йшла проект руйнувався. Я категорично проти такої філософії життя. При чому як лідера, так і “команди”. Єдине – це не стосується музичних колективів, де дійсно фронтмен (фронтвумен) – це 99%, на чому тримається колектив.

Чому я противник такої взаємозалежності? Мені дуже подобається приклад з експериментом Генрі Форда, який він втілив на своєму автомобільному заводі. Він відправив у відпустку багато своїх начальників. І там, де підлеглі нормально справлялися без начальника – “відпусткники” отримали премію. Решту – звільнив. Гарний начальник той, хто побудував систему, яка має працювати без нього. Він має вносити тільки легкі корективи.

Тому, коли мені моя команда каже, що Шабля розвалиться без мене, то отримаю “вирок” що будував команду неправильно.

Насправді, я не зовсім йду з Шаблі. А засновую Шаблю-2, в яку не підуть 5 сильних гравців з першого складу. Грати будемо в А-Лізі паралельно турніру Корпоративної. Тобто я + четверо гравців Шаблі-1 гратимемо 2 місяці і там і там. Ще шість людей – гравці колишнього складу Шаблі, хлопці з Локомотиву, або зовсім новачки. Я та максимум один гравець з березня будемо грати тільки за Шаблю-2. З першою командою будемо тренуватимемося разом (якщо дозволять))). Ну, і в Ш1 буде новий менеджер та капітан. Принаймні так я бачу ситуацію зараз.

Хочу створити колектив ще більш самостійний, незалежний від зовнішніх факторів, гнучкий до будь-яких випробувань. І витрачати на менеджмент втричі менше часу та в десятки разів – нервів.

Цивілізаційні тенденції на прикладі КС з регбі 2019

Цивілізаційна складова в тенденціях розвитку людства все одно переможе. Відповідь чому – в цих кадрах. В кадрі, коли Альварес нокаутував Ковальова та просить глядачів сильно не радіти.

Кубок світу з регбі… нажаль, ми живемо в Північній півкулі, де менший відсоток країн, який розуміється на цьому прекрасному виді спорту.

Ці кадри, та й, взагалі, весь Кубок світу 2019 це щось особливе. Це важко передати словами. Але це те, куди ми рухаємося.

Так. Я бачу, що світ змінюється. Так, в моїй країні прогнозований “відкат”. Вона може ТИМЧАСОВО зникнути з фактичної карти світу. Але цивілізація переможе. В Північній Кореї, країнах Мордору та тиранії, Сирії та Сомалі.

Дякую друзям, які мене познайомили з Дмитром Дорошенком. А йому – за пости про регбі в фейсбуці.

Brothers in arms

Take a look back at some of the heartwarming moments between countries throughout the World Cup

Опубліковано FOX Sports Rugby Неділя, 3 листопада 2019 р.

Кіпр, як лакмус нового світу

#світзмінюється настільки глобально, що я перший тиждень знаходився у щоці. В прямому сенсі у шоці. Уявіть, що Ви йдете додому нічним безпечним морозним парком, думаєте про завтрашній день, і тут вибухає дуже потужна петарда.

Все це сталося зі мною на Кіпрі у комплексі “Афродита”, який на фото.

Шок 1 – половина населення (не відпочиваючих, а населення) російськомовні! Там є російські школи, потужна діаспора, яка поглинула в собі… харків”ян (2 сім”ї), киргизів, туркменів, таджиків, башкирів, татар, казахів. Правда киргизи, туркмени та таджики вчать дітей і рідної мови. Говорять з ними рідною!

Шок 2 – лівосторонній рух.

Шок 3 – хтось погоджується вже 9 років жити 2 місяці літа, 8 – теплої весни (так говорять місцеві) і лише 2 – зими (смішної для наших зим). Тому в комплексі багато підстаркуватих мужиків з Великобританії, Німеччини, Норвегії, Швеції. Вони п’ють щодня! З жахом уявляю як воно жити, майже нічого не роблячи. Більшість місцевих заробляє на оренді апартаментів.

Шок 4 – куплена квартира “відбиваєтья” за 5 років. Можна купити другу, здавати вже дві, і т.д. Є власники 4-х квартир, які заробили таким чином.

Шок 5 – в квартирі знайшов книгу Діани Рубіної. Мозок дуже просив чтива і я читав єдине що знайшов… Як це стало бестселером – не вкладається в голову.

Зефірний тест

Піднімаю на курсах англійську з intermediate to upper intermediate. Сьогодні слухали аудіо про Стенфордський «Зефірний тест» — серія психологічних досліджень щодо відтермінованого задоволення, проведена в кінці 1960-х — на початку 1970-х років професором Стенфордського університету психологом Волтером Мішелем.

У цих дослідженнях дітям був запропонований вибір між однією нагородою за умови її негайного отримання або двома нагородами (іноді нагородою слугував зефір (маршмелоу), але частіше за все це було печиво чи кренделі), якщо дитина могла їх дочекатись протягом короткого періоду (приблизно 15 хвилин), під час якого тестер покидав кімнату, а потім повертався. У наступних дослідженнях, які тривали 40 років, було виявлено, що діти, які були в змозі чекати бажаних нагород, як правило, мали більше успіхів у житті. Це вимірювалось такими параметрами, як бали по тесту SAT, рівень освіти, індекс маси тіла та інші життєві досягнення.

Втриматись змогли 30% дітей, 70% – ні. Мені здається, це був тест на пасіонарність. Певно, у Скандинавії ці відсотки 20 на 80, а у Греції – 35 на 65. В Україні це 25-75.

АТОшника по дорозі? Безкоштовно

– Здравствуйте! Кирилловская!
– Добрий вечір. Сідайте.
– Не успел рукой махнуть – уже остановились.
– В таксі працював – миттєва реакція.
– У вас така гарна українська.
– Я до 22-х взагалі тільки російською говорив. Ось, до речі, мою, 24-ту школу проїжджаємо, вона, до речі, зі школи-лабораторії, яка більше всього спеціалізувалася на випускниках для Педінституту (фізика, в основному) зараз переформатувалася на школу із поглибленим вивченням російської мови та літератири. А потім я в Могилянку вступив.
– Я теж в перерві між ротаціями вирішив на українську переходити. Я сам з Конотопу. В нас там всі на суржику говорять.
– Знаю. Я у вас там по Сейму на байдарках сплавлявся.
– А де служите?
– Нова частина 3210 (номер, можливо переплутав). Зараз знов на Схід на півроку.
– Тут?
– Тут.
– Ви що! Сховайте гроші. З АТОшників гроші не беру.
– Дуже Вам дякую. Щасливо.

“Равнєніє” на Glovo

І знов післяфутбольна розмова 10 серпня. І тут просто до фонтану Палацу спорту, де ми пили пиво, приїхав кур’єр Glovo до сусідньої “компашки”. Тема розмови різко помінялася і в одного зі співрозмовників пролунало: “У нас бармен пішов працювати кур’єром в Glovo, отримує більше 20000” (трошки менше 800$). Стоїш з бутербродом в руці, а в голові крутиться ця цифра.

Це новий лакмусовий папірець для мене: після попередніх цифр зарплат в спортивній журналістиці 8500 та 12000, що було шоком “нижньої” планки в тебе шок “верхньої”. Перший раз я порівнював спортивного журналіста з касиром в супермаркеті. Саме тому мій колега, сильний фахівець з величезним кейсом контактів зі спортсменами, тренерами, менеджерами поїхав… збирати яблука в Хорватію! І от планка піднімається до 20000.

Так, це бізнес “на крові” – я завжди вважатиму водіїв мопедів на київських вулицях самогубцями, навіть якщо ми вийдемо на рівень водійської культури Берну чи Лозанни. Але є варіанти велосипедної доставки, і розвиток інфраструктури міста сприяє безпеці велосипедистів. Можливі і інші – піші, автомобілями.

Що саме цікаве – кур’єри вже двічі організовували протести за свої права (медична страховка, бонуси і т.п.) – певно, ця професія стане ще більш привабливою.

Скоро в нашу мову увійде нове слово гловери, так само, як колись увійшло гуглити.

Всесвітньо відомий скрипаль зі скрипкою Страдіварі за 40 хв зібрав 32$

Цій новині 12 років, але сьогодні зранку фб приніс її мені на океані своїх хвиль. Занурився глибше, знайшов те відео (воно в статті за лінком) . Відхожу від позитивного шоку. Знов подумую написати кілька коротких оповідань з серії метролюди. Ці люди особливі.

У експерименті, організованому газетою Вашингтон пост, який не зовсім звичайний для великого академічного музиканта, 12 січня 2007 року Белл одяг бейсболку і грав на скрипці Страдіварі інкогніто як вуличний музикант у вестибюлі станції метро «L’Enfant Plaza» у Вашингтоні, округ Колумбія.

Його 43-хвилинний виступ записувався на приховану камеру. З 1097 осіб, які пройшли повз нього, Белл зібрав $ 32,17 з 27 перехожих, тільки один з них впізнав його і лише на сімох він справив особливе враження. Цей експеримент був відображений у розгорнутому нарисі відомого журналіста Джина Вайнгартена, який розмірковує на основі цього прикладу про природу прекрасного і про його місце в житті сучасної людини. Вайнгартен отримав Пулітцерівську премію 2008 року (Pulitzer Prize for Feature Writing) за свої статті про експеримент.

Вашингтон пост опублікувала відео на YouTube і повнометражний документальний фільм «Знайти свій шлях: Вуличний музикант у документалістиці, хроніка досвіду Белла» (Find Your Way: A Busker’s Documentary, chronicled Bell’s experience).

Хеловін та Вишгород

Це був такий день, коли плани змінилися 7 разів. В підсумку мінус 2 дні народження, гуму перевдягав вчора, а не в пн. Поїхав на метро на футбол, щоб посидіти з друзями, в підсумку потрапив у Вишгород… в якості водія.

Якщо 14 лютого я називаю комерційним святом, то ще одна американська традиція, яка увійшла в наші оселі із Заходу, мені дуже не зрозуміла. Тисячі людей намагаються бути в тренді, рядяться на Хеловін, який святкуює чи не половина молоді, а наші власні подібні традиції ігноруються.

Певно, має бути поштовх не тільки від церкви та ентузіастів, щоб ми взимку ставили вертепи, колядували, засівали. Людям як мінімум раз на рік хочеться якогось “карнавалу”, костюмів, самовираження. Поки що Хеловін перемагає.

Центр міста вчора окупували костюмовані люди в не менших масштабах ніж його опанували італійці з іспанцями та мєнтами під час фінального матчу Євро 2012.

Сісти не було де, тому знов забігаловка, і знов таки американська забігаловка МакДональдс. Це не ревність до “них”, а питання слабкості власної “швидкої кухні”, або її відсутності.

Гамбургер в підсумку був залишений бомжам (знов-таки змінились обставини) і прийшлося їхати на метро додому, заходити в хату, щоб взяти ключі з іншої куртки і їхати в Вишгород. Мав виручити товариша, який неодноразово виручав мене.

Деякі його пригоди, якщо буде Божа ласка, я опосередковано розповім вам та решті світові через абсолютно вигаданих героїв. Наділивши їх певними рисами характеру мого товариша та його знайомої. Однозначно, це нетиповий випадок. Але про це не скоро, і в абсолютно інших персоналіях.

Ot Vinta не пустили в Польщу

В Польщу, де я познайомився з їхньої творчістю на фестивалі “Лемківська ватра” під Ждинею. Навіть за спільний стіл з ними потрапив завдяки комунікації моїх друзів (здається, Олі Годованець). Під час лемківських ватр, поїздок в Швецію та Італію, Чехію я знаю цю країну і народ добре. Навіть дуже добре. Моя викладачка з Могилянки там народила вже дитину (добре знаю її чоловіка). Ще двоє – працюють.
Не вдаючися в історію часів Козаччини, 1918, Пілсудського та років Світової війни, я бачив відношення поляків до українців під час свого власного життя.
Воно завжди було або позитивним, або нейтральним, але ніколи не було негативним.
Я добре пам”ятаю про розповіді мого кума про заробітки в Польщі, але це єдиний випадок негативного ставлення поляків до українців в новітній історії.
А потім приїзд в Київ фанів “Легії”… Тепер ця атака на ходу УГКЦ в Перемишлі. Заборона Ot Vinta на в”їзд в Польщу…
Однозначно, це результат чогось. Тільки чого? Якщо це результат роботи росіян, то за це завдання їм, однозначно, п”ятірка.