Kyiv. Guide and excursions

Friends! I want to improve my English from Intermidiate to Upperintermediate. I learn it at the International Language Center. But I need more practice. Because of this, I want to do semi-professional excursions in Kyiv (Kiev is an old spelling).

If you are a native speaker, my price is $ 3 / hour. If English is not your native language, my price will be $ 6 / hour (the same price is for Ukrainian and Russian-speaking tourists). But the first hour in the first and second case will cost $ 15. If you need to go to another city or village – my price will be $ 100 per day.

If you need to meet at the airport, my price is $ 20. If you do not disdain my old little Hyundai Getz 2005 release – it will cost $ 30, and you will save money on a taxi.

E-mail me ivanchuperka@gmail.com

Друзі! Я хочу покращити свою англійську з рівня Intermidiate до Upperintermediate. Я вчу його в Міжнародному мовному центрі. Але мені потрібно більше практики. Через це я хочу зробити напівпрофесійні екскурсії по Києву.

Якщо ви носій мови, моя ціна 3 $ / год. Якщо англійська не ваша рідна мова – моя ціна буде 6 $ / год (цей же прайс для україно- та російськомовних туристів). Але першу годину в першому і другому випадку буде коштувати 15 $. Якщо вам потрібно поїхати в інше місто або селище – моя ціна буде 100 $ в день.

Якщо вам потрібно зустрітися в аеропорту, моя ціна 20 $. Якщо ви не будете нехтувати моїм старим маленьким Hyundai Getz 2005 року випуску – це буде коштувати 30 $, а ви заощадите на таксі.

Пишіть мені на пошту ivanchuperka@gmail.com

Друзья! Я хочу улучшить свой английский с уровня Intermidiate до Upperintermediate. Я учу его в Международном языковом центре. Но мне нужно больше практики. Из-за этого я хочу сделать полупрофессиональные экскурсии по Киеву.

Если вы носитель языка, моя цена 3 $/час. Если английский не ваш родной язык – моя цена будет 6 $/час (этот же прайс для украино- и русскоязычных туристов). Но первый час в первом и втором случае будет стоить 15 $. Если вам нужно поехать в другой город или поселок – моя цена будет 100 $ в день.

Если вам нужно встретиться в аэропорту, моя цена 20 $. Если вы не будете брезговать моим старым маленьким Hyundai Getz 2005 года выпуска – это будет стоить 30 $, а вы сэкономите на такси.

Пишите мне на почту ivanchuperka@gmail.com

Хеловін та Вишгород

Це був такий день, коли плани змінилися 7 разів. В підсумку мінус 2 дні народження, гуму перевдягав вчора, а не в пн. Поїхав на метро на футбол, щоб посидіти з друзями, в підсумку потрапив у Вишгород… в якості водія.

Якщо 14 лютого я називаю комерційним святом, то ще одна американська традиція, яка увійшла в наші оселі із Заходу, мені дуже не зрозуміла. Тисячі людей намагаються бути в тренді, рядяться на Хеловін, який святкуює чи не половина молоді, а наші власні подібні традиції ігноруються.

 

Певно, має бути поштовх не тільки від церкви та ентузіастів, щоб ми взимку ставили вертепи, колядували, засівали. Людям як мінімум раз на рік хочеться якогось “карнавалу”, костюмів, самовираження. Поки що Хеловін перемагає.

Центр міста вчора окупували костюмовані люди в не менших масштабах ніж його опанували італійці з іспанцями та мєнтами під час фінального матчу Євро 2012.

Сісти не було де, тому знов забігаловка, і знов таки американська забігаловка МакДональдс. Це не ревність до “них”, а питання слабкості власної “швидкої кухні”, або її відсутності.

Гамбургер в підсумку був залишений бомжам (знов-таки змінились обставини) і прийшлося їхати на метро додому, заходити в хату, щоб взяти ключі з іншої куртки і їхати в Вишгород. Мав виручити товариша, який неодноразово виручав мене.

Деякі його пригоди, якщо буде Божа ласка, я опосередковано розповім вам та решті світові через абсолютно вигаданих героїв. Наділивши їх певними рисами характеру мого товариша та його знайомої. Однозначно, це нетиповий випадок. Але про це не скоро, і в абсолютно інших персоналіях.

Відкриваю для себе новий Київ та киян

Як знають мої друзі, є речі в яких я можу не поспішати. Наприклад, 2-3 роки не розкривати подарунки на день народження. Або не ходити на щось реконструйоване 3-4 роки))))

Можливо, багатьом моїм закордонним (іншомістним) друзям, МПЖ-шникам буде цікаво що в Києві нового.

Відтепер Хрещатик по суботах непішохідний. Років із десять, бував на Хрещатику чи не 40 вихідних у рік, а коли працював на Бесарабці – чи не щодня і тут… після величезної перерви проїхався авто з Бесарабки до Європейської в суботу. Буду відвертим – люди на Хрещатику разом із розважальниками (клоунами, музиками, фокусниками) дуже сильно змінилися. Малий підросте – обов”обов’язково туди сходимо сім’єю.

 

42670741-1f54-4068-98eb-b5c5ab55a9c1Побудували нову дорогу-міст “Гаванський”, яка вздовж Дніпра з”єднує Поштову та Оболонь. Перпендикулярно Гаванському мосту вже багато років будують міст, який, як і мости метро і Південний будуть одночасно і метро і автомобільним. Має за деякими планами йти Троєха – Воскресенка – Поділ – Глибочицька – Цирк – Севастопольська – Жуляни.

А веде цей міст до реконструйованої Поштової площіim578x383-plosha_titul

Для кращого розуміння як це виглядає, викладаю фото Поштова+Річковий вокзал, вид згори:f9df596957b54dbe90b934b0d150d745acf8b847Ліворуч видно нову дорогу, завдяки якому з Конча-Заспи до середини Подолу вздовж Дніпра можна проїхати без жодного світлофору.

 

Вид з Річкового вокзалу на фунікулер, якого вже майже не видно. Від фунікулеру в бік Майдану Незалежності побудували вже три готелі. Старий зелений будиночок зруйнували….

images (2)

Під час робіт по реконструкції будівельники  знайшли дуже стару київську вулицю. Чекаємо на висновки науковців. Можливо, Київ стане старішим, ніж ми вважали!

29817e9-02

Трамвайный роман (11.01.11 перекладу пізніше)

Женя вышла из своего НИИ и решила, что готовить себе ужин страсть как не хочется, а в пельменной недавно она удачно отужинала. Какая-то «Волга» обрызгала ее пальто, и она в энный раз обещала себе пойти в следующий раз по Саксаганского, а не по Жадановского.
Но главное перед входом не встречаться глазами с постоянными алкозавсегдатаями «Полуфабрикантов». Благо, поздняя осень загнала их в помещение, и крылечко никем оккупировано не было. Пельмени оказались без хрящей и, похоже, фарш был сделан из мяса. В маленьком портативном радиоприемнике была передача про Пугачеву и как раз прозвучала любимая Женина песня про часы.
Что ж это за запах такой? А – ветер дует с Фармацевтической фабрики. Мимо проехал полупустой 73-й – надо будет ехать в холодной пятерке с ненавистными холодными железными сидениями. Если повезет – приедет ее любимый с двумя вагонами борт 5642, где у печки не так холодно.

Ждать пришлось всего 10 мин и свободные места были! Были даже свободные ее любимые красные стульчики, аж два! На Кудряшева зашел он. Женя знала, что он никогда не подойдет, даже если она ему нравится – слишком стеснительный. Так оно и было – уже много лет он садился на Головка, она на Алексеевской. Они знали гардероб и аксесуары каждого, улыбались внутри новому платку, дипломату, очкам или футболке. Это была их трамвайная любовь. И ни один не мог догадаться, что оба, имея свои «далеко за тридцать», много лет ни с кем не встречались. Как Женю не пытались знакомить подруги, ни друзья Валеры с «Чайки» или рынка, где он торговал рыболовными снастями, все кандидаты на вторую половину были не те.

Повода для знакомства как такового не было. А тут повод случился. Зашла Наташка Забегалова, которая знала каждого из них. С Валеркиной сестрой в школьные годы она занималась легкой атлетикой на СКА, а с Женей виделась каждый год на дне рождения соседки!

С Наташкой были двое малых, но как же радостно к ней бежал Валерка, видя, что тогда еще незнакомая ему Женя идет к ней! Наташка затараторила про малых, потом рассказала, что оба живут в 5-ти минутах ходьбы друг от друга и могли бы на чай друг к другу ходить. Это очень расстроило и обрадовало потенциальную пару. Благодаря случаю оба узнали, что свободны, но эта фраза про чай выбивала почву из под ног. За последние лет десять оба так устали от рекомендательных знакомств, шашлыков, рыбалок, квартирников, что очередное прямое вмешательство-рекомендательство чуть было все не разрушило. Но Валера сказал, что так часто видит Женю, а она его, что рискнет пригласить ее в ресторан!
Наташкины глаза округлились при словах Жени: «Я согласна». Валера провел Наташку с малыми, а потом и Женю. Он обещал в субботу после ресторана научить ее играть в бильярд. Оба понимали, что это повод, и что бильярд Жене куда менее интересен чем внутренний мир Валеры.
И первое и второе свидание закончились без поцелуев и оба радовались, что период допоцелуйного ухаживания растягивается на длинный срок. У каждого за последние годы были мимолетные сексуальные интрижки, а хотелось красивых отношений, которых не было со студенчества.
Как же Женя расстроилась, когда Валерка сказал: «У меня мама уехала в коммандировку – давай зайдем ко мне, посмотришь как я живу». Нет, она не комплексовала своего тела, просто она знала, что секс может ухудшить их прекрасные отношения и что букетно-цветочному периоду придет конец. Она понимала, что люди становятся ближе, но потом не понятно – мужчина больше ценит ее как человека или сексуальный объект. Но так как все «крайние сроки» прошли – пора было узнать какой из Валеры любовник.
Самое смешное, что он думал также как Женя – он хотел не секса, а боялся, что затягивая «первый раз», она подумает, что он нерешительный, и ее потеряет.

По телеку шел «Криминальный талант», влюбленные расположились на диване и Женя не верила, что досмотрит фильм до конца. Так оно и произошло. Оба так устали после длиннючей субботней прогулки, что посередине уснули одновременно, при чем обнявшись. Валера даже руку на живот не положил – дальше плеча ни-ни.
Она проснулась от того, что его рядом нет. Валера выключил телевизор и пошел на кухню. Он впервые курил там с момента поминок своего одноклассника,погибшего в Афгане. Сейчас он это сделал, чтоб не разбудить Женьку, захлопывая дверь.
Она бесшумно подошла к нему, села на табуретку и не спросив разрешения, стала жадно пить прямо из чайника. Оба рассмеялись. Они поняли, что боялись одного и того же. Вот как раз этого сна под телеком обнявшись им и не хватало.Пора было переходить на следующий этап.

Утром Женя сидела у Валеры на коленях и ногтем водила по его родинкам, вискам, бровям и щекотала шею.

Валера не выпускал ее из рук и вдруг произнес: «Как же долго я тебя ждал. Почти десять лет». Женя плакала. Плакала ни от счастья, и ни от горя. Плакала без слез, ибо в ее возрасте от сентиментов не плачут слезами. Плачут душой.
Женя не сказала ни слова, она лишь положила свою голову на его висок и провела рукой по щеке

Кишеньковий злодій та Оленівська

Як тільки я зайшов в вагон, я побачив очі цих двох. Кишенькові злодії 95%. Демонстративно поклав телефон в дальню від них кишеню та застібнув кишеню (куртки) на кнопку. Боковим зором побачив, як він почав працювати. Руки складені в ліктях. На лікті правої руки щось вісить (припустимо олімпійка), ліва вільна. Через олімпійку не видно  що робить ліва. Розстібав кишеню на куртці у жінки мого віку. Ідіотизм ситуації, що не знаєш що робити і як діяти. Єдине що прийшло в голову – підійти і сказати на вухо щоб цього не робив.

 

Він дві станції дякував (!!!) що я не наробив галасу. Я запитав чи не пробував працювати – каже, що не виходить. Називав своє заняття роботою.  Намагався зачепити струни про Божу кару – не боїться він Бога.

 

Я вийшов на Тараса Шевченка, бо кинув там машину, через 8-бальні пробки.  На душі було огидно. Досі відчуваю, що ця справа була зроблена наполовину. Можливо, хтось із моїх фб-френдів порадить як краще всього було вдіяти.

 

А потім був доволі короткий шлях від метро до машини по Оленівській. Між Кирилівською (колишня Фрунзе) та Костянтинівською з”явилось 4 (!!!) кафе, паби, піццерії, забігаловки. А поруч ще й сквер, де робочий клас святкував кінець робочого тижня.

 

Є таке враження, що географію цієї місцини розкрутила Розетка. На її місці, до речі, відкрили чудесне “Сільпо”. Сільпо ніколи не стане гастрономом – воно краще за гастроном.

 

Єдиний плюс в тому вечері були абрикоси. Їх запах та краса цвітіння зачаровують.

 

До речі, наслідки тієї 8-бальної пробки відчувались о 20-30 (!!!). Я тягнувся з Електриків. Московський міст вмер, а з нею і Теліги.

 

 

Рухаємось в Європу

https://www.facebook.com/photo.php?fbid=1697825163799358&set=a.1402266260021918.1073741831.100007156724214&type=3&theaterПрогресиву пост. Крім мене ще 3 хлопців з нашої грядки тримають піст! Для мене це особливий показник. Ще один не постить, але із солідарності зі своєю мамою принципово не їв м”яса в перший тиждень! З нами на футболі в одному ряду весь матч двоє дівчат демонстративно обіймались. Таке враження, що надивившись сюжетів про Львів хотіли спеціально спровокувати 2 сектори хлопців, більшість яких ультраправі на агресію. Не вийшло.
Ну а потім було метро. Каюся, давно задумував книжку “Метролюди”. Фактично, проект закопано, бо я – автомобіліст. Але сьогодні це було 100% європейське метро. 2-3 гопи на 2 вагони це нормальна “статистична похибка”. Все, київське метро Абсолютно європейське. Вітаю.
Ну і на останок – не менш європейський заряд про Львів. На фото пішоходна, дуже модернова вулиця Леся Курбаса неделеко від Оперного. Що там було ще зовсім недавно тутhttp://www.3dmaps.com.ua/…/lvivskij-teatr-imeni-lesya-kurba… І у Львові ВЖЕ європейські дороги! Думаю, є міста єврозони, де дороги гірше ніж у Львові. Україна це Європа. Не крізь, але скоро буде крізь.

Шорена Кікнадзе

Коли мені не вдалося продати рекламу на сайті, який був улюбленим  дитятком протягом трьох років, я його закрив і пішов на безкоштовну роботу (без зарплати, тільки відсоток) продавцем реклами. Це було замість курсів, третього університету. Бо за 25,5 років я чітко збагнув, що вчитись треба ТІЛЬКИ у практиків.

Якщо брати таких практиків у моєму житті, то, однозначно, такою людиною, яку згадую в першу чергу – була Шорена Кікнадзе. Її вітання по телефону з клієнтами, яке було чутно за 2 кімнати: “Шорена Вас приветствует”, трусило стіни. Але воно працювало. В продажах важливо обирати певну тактику, яка притаманна твоєму характеру. Але в такий світлий день я не буду і не хочу.

За 12 років я бачив Шорену раз – на розі Прорізної та Пушкінської. Вона сказала, що  в неї вже своє агентство, що мене не здивувало.

 

Наступний маркер-зупинку її життя я побачив сьогодні на цьому відео з ютюбу.