– Здравствуйте! Кирилловская!
– Добрий вечір. Сідайте.
– Не успел рукой махнуть – уже остановились.
– В таксі працював – миттєва реакція.
– У вас така гарна українська.
– Я до 22-х взагалі тільки російською говорив. Ось, до речі, мою, 24-ту школу проїжджаємо, вона, до речі, зі школи-лабораторії, яка більше всього спеціалізувалася на випускниках для Педінституту (фізика, в основному) зараз переформатувалася на школу із поглибленим вивченням російської мови та літератири. А потім я в Могилянку вступив.
– Я теж в перерві між ротаціями вирішив на українську переходити. Я сам з Конотопу. В нас там всі на суржику говорять.
– Знаю. Я у вас там по Сейму на байдарках сплавлявся.
– А де служите?
– Нова частина 3210 (номер, можливо переплутав). Зараз знов на Схід на півроку.
– Тут?
– Тут.
– Ви що! Сховайте гроші. З АТОшників гроші не беру.
– Дуже Вам дякую. Щасливо.
Категорія: Війна 2014-? з Росією
В МП українська витісняє російську
Вчора, в день святих землі УКРАЇНСЬКОЇ в моєму житті сталося маленьке чудо. В нас на дачі в церкві проповідь українською, свічниця із гордістю (!) говорить, що за Кирила не моляться. А ще 2 роки тому в цій місцині я чув, що такої країни як Україна нема. І що саме цікаве – нема більшості ватних бабок (певно, їздять в сусіднє село). Все буде Україна! Всі служби будуть українською. Я більше не почую (позавчора): “В мене в класі українською говорять 4 з 35”
Прощай любимая, иду я на войну!
Заради цього вірша я перелопатив 500 (!!!) записів на своєму акаунті в ВК. 2008-2011. Написав його 23 травня 2011.
Прощай любимая, иду я на войну!
Прощай любимая, иду я на войну!
Чтоб кровь пролить за землю отца-деда
Я знаю точно – жизнь за нее заплатим не одну
Но ждет в конце таких как мы победа!
И выпьет за земляка сто грамм
Доживший до конца однополчанин
И скажут громкое спасибо всем нам
Сыны и внуки, выросшие сами.
Но будут дети знать, что не зазря
За землю их отцы себя отдали!
И наш пример геройства не забыть.
Прощай любимая, иду я на войну!
Посвящается всем нашим предкам, которые проливали кровь за Родину.
Цікаво, що коли я його писав, було чимало розмов з рідними/друзями про можливість участі у війні. Ніхто не вірив.
Зараз я страшенно дозую фільми про війну. Цей кліп про хлопчика з 1940-х, який перенісся в 2010-ті просто вбив. Я усвідомлюю, що той “русский солдат” з фільму частково є пращуром тих росіян, які товчуть нашу землю. Що ця агітка з дитиною, це підготовка 100-мільйонного народу до чогось масштабнішого ніж Сірія та Україна.
Вірменія визнала незалежність Карабаху. Крім Азербайджану Путін дивиться в бік Білорусі та Казастану. Фіни просяться в НАТО.
Дай Бог, щоб я помилився про “щось серйозне”.
День народження відомого волонтера Армена
Минуть роки, можливо – десятки. Можливо це відео не приб”ють. Тоді буде що згадати. А точніше – кого…
Зворушливе відео для сотень тисяч бійців, яких за 2 роки ця купка людей постійно підтримує завдяки пожертвам мільйона-двох українців. Абсолютно немедійні, нетопові, ненакамеру, не заради мандату чи крісла, чи ще чогось люди. Я їх про себе називаю чисті волонтери. Особисто знаю лише одну людину, але про решту знає лише певна група людей в їх рідних регіонах. Є риси, яких в них варто повчитись. Однозначно, більшість з них – авангард нашого громадянського суспільства, що нагадує ципля, яке щойно пробило дзьобом скорлупу і намагається пробитись у світ.
Наталя Прилуцька: “Волонтерський караван приїхав вітати Армена з Днем народження!))
Це унікальний випадок в історії України! Тому що до того моменту більшість волотерів в живу ще не зустрічались)))!
Слава Україні!!!)”День народження відомого волонтера Армена
Пам”ятник воїнам АТО. Кривий Ріг
Важко пояснити чому, але Кривий Ріг стає якимось особливим містом для мене. Багато хлопців з 49-ти були в тому злощасному ІЛі, який збили над Луганськом. Криворізькі танкісти. Бійці “Кривбасу”, які прикрили вихід з Іловайську. Купа героїчних подвигів під Дебальцево. Двоє розстріляних в прямому ефрірі Лайньюз. Ну і, безумовно, Дощ. Один з Героїв фільму https://www.facebook.com/Добровольці-Божої-Чоти-274847276…/…. Нажаль, він загинув. Можливо, пам”ятник робили по його фотах Дощ– не знаю. Але, якщо потраплю у Кривий Ріг – завжди буду їх всіх згадувати. А при нагоді і квіти покладу. Царство хлопцям Небесне і Вічна пам”ять!