Вчора, в день святих землі УКРАЇНСЬКОЇ в моєму житті сталося маленьке чудо. В нас на дачі в церкві проповідь українською, свічниця із гордістю (!) говорить, що за Кирила не моляться. А ще 2 роки тому в цій місцині я чув, що такої країни як Україна нема. І що саме цікаве – нема більшості ватних бабок (певно, їздять в сусіднє село). Все буде Україна! Всі служби будуть українською. Я більше не почую (позавчора): “В мене в класі українською говорять 4 з 35”