Прощай любимая, иду я на войну!

Заради цього вірша я перелопатив 500 (!!!) записів на своєму акаунті в ВК. 2008-2011. Написав його 23 травня 2011. 
Прощай любимая, иду я на войну!
Прощай любимая, иду я на войну!
Чтоб кровь пролить за землю отца-деда
Я знаю точно – жизнь за нее заплатим не одну
Но ждет в конце таких как мы победа!
 
И выпьет за земляка сто грамм
Доживший до конца однополчанин
И скажут громкое спасибо всем нам
Сыны и внуки, выросшие сами.
 
Но будут дети знать, что не зазря
За землю их отцы себя отдали!
И наш пример геройства не забыть.
Прощай любимая, иду я на войну!
 
Посвящается всем нашим предкам, которые проливали кровь за Родину.

Цікаво, що коли я його писав, було чимало розмов з рідними/друзями про можливість участі у війні. Ніхто не вірив.

Зараз я страшенно дозую фільми про війну. Цей кліп про хлопчика з 1940-х, який перенісся в 2010-ті просто вбив.  Я усвідомлюю, що той “русский солдат” з фільму частково є пращуром тих росіян, які товчуть нашу землю. Що ця агітка з дитиною, це підготовка 100-мільйонного народу до чогось масштабнішого ніж Сірія та Україна.

Вірменія визнала незалежність Карабаху. Крім Азербайджану Путін дивиться в бік Білорусі та Казастану. Фіни просяться в НАТО.
Дай Бог, щоб я помилився про “щось серйозне”.