Сьогоднi linkedin запропонував мені у стрічці статтю в якій йшлося, що краще бути незамінним. Так збільшується твоя цінність. Можливо. Впевнений, в житті кожного є приклади десятки проектів, коли все трималося на одній людині. Коли вона йшла проект руйнувався. Я категорично проти такої філософії життя. При чому як лідера, так і “команди”. Єдине – це не стосується музичних колективів, де дійсно фронтмен (фронтвумен) – це 99%, на чому тримається колектив.
Чому я противник такої взаємозалежності? Мені дуже подобається приклад з експериментом Генрі Форда, який він втілив на своєму автомобільному заводі. Він відправив у відпустку багато своїх начальників. І там, де підлеглі нормально справлялися без начальника – “відпусткники” отримали премію. Решту – звільнив. Гарний начальник той, хто побудував систему, яка має працювати без нього. Він має вносити тільки легкі корективи.
Тому, коли мені моя команда каже, що Шабля розвалиться без мене, то отримаю “вирок” що будував команду неправильно.
Насправді, я не зовсім йду з Шаблі. А засновую Шаблю-2, в яку не підуть 5 сильних гравців з першого складу. Грати будемо в А-Лізі паралельно турніру Корпоративної. Тобто я + четверо гравців Шаблі-1 гратимемо 2 місяці і там і там. Ще шість людей – гравці колишнього складу Шаблі, хлопці з Локомотиву, або зовсім новачки. Я та максимум один гравець з березня будемо грати тільки за Шаблю-2. З першою командою будемо тренуватимемося разом (якщо дозволять))). Ну, і в Ш1 буде новий менеджер та капітан. Принаймні так я бачу ситуацію зараз.
Хочу створити колектив ще більш самостійний, незалежний від зовнішніх факторів, гнучкий до будь-яких випробувань. І витрачати на менеджмент втричі менше часу та в десятки разів – нервів.
