Новий рік – час зустрічі із друзями! Хтось приїхав із Лондона і поїхав в Мілан, хтось із Дюссельдорфа, хтось з Америки, хтось зі Львова, і весь час спілкування, спілкування, спілкування.
Але в половині випадків одна й та сама тема – як ТАМ гарно і як ТАМ сумно без тутешнього спілкування. Я б і сам не проти проводити по 3-4 місяці, як мінімум, в Європі, але жити все ж тут.
Але головною метою переїзду закордон є щастя дітей! Люди не вірять в майбутнє України! Шкода, але в нас таки ще багато недоліків, але так і хочеться звернутись до всіх – не здавайтесь.
Тільки в 2012-му ми захистили купу своїх голосів на багатьох виборчих округах, захищали Гостинний двір, Андріївський, родину Павличенко і ще багато чого!
Тобто ми можемо це робити, і маєм робити!
У суспільстві давно утворилась паралельна країна. Країна паралельна владі!
Ми – країна де проходило чи не половину боїв Першої та Другої світових війн, країна що пережила два голодомори і 70 років Червоного терору. Ми вижили, зберегли мову, територію. Сталін із Хрущовим її навіть розширили, а Горбачов, з Божої волі, подарував Незалежність цьому народові.
Хіба ми не можемо жити паралельно владі, ідіотським телешоу і бидлу з електрички? Можемо. Не важливо як це виглядатиме – хутори чи котеджні містечка із друзями, закриті дитячі садочки з батьками вихователями, що змінюються по черзі, головне, щоб по уму.
Навіщо віддавати свою країну чужим людям? Живи на своїй землі і створюй СВОЮ паралельну вКРАЇНУ!