Цей сезон міг стати найкращим з 2016-го, але травма Халібертона в 7-й грі фіналу відкинула його далеко за топ-10 моїх улюблених сезонів НБА, за яким я слідкую з 1992-го (хай і з перервами).
Тобто казка з клатчем у 7-й грі не сталася. А стався 7-й розрив ахілу гравця НБА в сезоні. Цього разу – розігруючого збірної США та Індіани Тайріза Халібертона, і як мінімум на 2 роки викинув Пейсерс з числа претендентів на чемпіонство. Як наслідок – Майлз Тьорнер відмовився підписувати контракт з Індіаною і підписався з Мілуокі. Бакс в свою чергу відрахували ще одного гравця з травмованим у плей-офф ахілом – Дейма Лілларда. Це означає, що Ліллард отримуватиме ще 5 років по 22,5 мільйонів від Бакс мінус ветеранський мінімум, який Ліллард отримає від контендера, з яким він 99%, що підпишеться. Звісно, якщо відновиться від травми. Навіщо це Бакс? Не платитити Дейму 115 мільйонів за 2 сезони. Вони розвантажили свою платіжку і підписали Тьорнера.
Ще один порваний ахіл, який значно перекроїв команду – Джейсона Тейтума. Селтікс втратили і шанс на перемогу в серії з Нью-Йорком, і бути претендентом в сезоні 2025/26. Тому вони швиденько розстались із трьома гравцями старту чемпіонської команди: Джуру Холідеєм, Крістапсом Порзінгісом та Елом Хорфордом.
Тобто вони будуватимуть свою команду навколо тріо Деррік Уайт – Джейсон Тейтум – Джейлен Браун. Хочеться вірити, що поки травмований Тейтум, отримає нормальні хвилини киянин Максим Шульга, якого Селтікс обрали на цьогорічному драфті.
Всього в сезоні 2024/25 було розірвано аж 7 ахілів! Це при цифрі 1,4 розірваних ахіли за сезон!
Ще один млинець на шальки «жахливо» – момент із розривом хрестів Кайрі Ірвінга. Від фіналіста 2023/24 Даллас опустився до команди, яка впала на дно турнірної таблиці. До речі, завдяки чому отримала перший пік драфту – Купера Флега. Його вплив на НБА, сподіваюся, буде не меншим ніж у Вембаньями. Француз, до речі, теж вилетів по ходу сезону через проблеми із тромбом в плечі.
Ну, і, наостанок, про Клівленд. Це єдина команда, яка показувала в сезоні швидкості співмірні з Оклахомою. Кавалеристам пощастило. Ніхто не вибув на півроку. Навіть Гарленду попри операцію на пальці нозі лікарі дали 4-5 місяців на відновлення. Отже три лідери переможця регулярки, які не змогли зіграти в повну силу в плей-офф, багато не пропустять. Саме їх, або Нью-Йорк я бачу в фіналі 2026 від Сходу. Але вболіватиму за Детройт. Ця симпатична мені по грі команда могла б сягнути і більшого, якби не травма Айзеї Стюарда у першій грі серії проти Нікс.
Травми вплинули на половину команд ліги. Але чемпіоном став беззаперечний фаворит за думкою букмекерів – ОКС. Заслужено? Більше ніж. Я десятки разів в спілкуванні з друзями прокручував 7 гру фіналу. Халібертон до травми закинув 3 з 4-х триочкових. Його команда вела в рахунку, але історія не знає умовностей. ОКС – чемпіон.
Давайте поставимо Шая Гілджеса-Александра (дай Бог йому здоров’я до кінця кар’єри)
на місце Халібертона (Тейтума, Лілларда). Канадець своєю грою заслуговує на чемпіонську каблучку однозначно. Якби він зламався, як Кріс Пол в серії Рокетс – Голден Стейт? Ймовірно, він би свою каблучку виграв через 2 або 3 роки. Бо драфт-капітал Тандер просто фантастичний. Десь 25 піків за 5 наступних років. Це неймовірно багато. Заслугу генменеджера ОКС – Сема Престі – важко переоцінити. Але про менеджерів та тренерів в наступному пості.