Подивившись чергову передачу про таємниці минулого століття, здається, я почав розуміти чому стільки літераторів, режисерів, сценаристів так зацікавлені цією темою. Всі намагаються самі собі відповісти на питання «як ми так жили в тій країні», і виразно відповіді дати не можуть.
Що найцікавіше – точно також, люди, що сформувалися в той час, не розуміють молодь нинішньої епохи. Так було і кілька тисяч років тому.
І, все-таки, я прийшов до висновку, що при переході від багатовікової монархічної системи до системи, де люди самі вибирають владу, в суспільстві стався серйозний колапс, який дало 20-го століття. Масовий відхід від релігії, 2 світові війни, геноцидні особистості Сталіна і Гітлера, ядерну зброю, в кінці кінців.
На дачі і в Аніних батьків я виявив безліч книг, які я залюбки читаю. Хоча, свого часу вони мені були малоцікавими – Солженіцин, Рибаков, Пастернак, Айтматов. Всі вони по крихтах додають відповідь на питання: як формувався такий фенотип як «радянський громадянин».
Скільки ми ще будемо відхаркувати» совок я не знаю. Боюся, що 40 років, як мінімум. Правда, нам, українцям, здається, пощастило більше ніж сусідам. Білорусам, наприклад. Україна вирветься з нього і з мовою совки нічого не зроблять. Її вже знищити неможливо!