Тут було все інше. Інший «Кєнт», інша «Кола», інша вода, навіть огірки інші.
Певна ейфорія Романа розпочалася після першої зарплатні. Ще рік тому він – професійний талановитий хірург, якому врочили успішне майбутнє одразу два професори, мав “шабашити” на багатих клієнтах та інших чисто лікарняних підробітках. Від цього нудило більше ніж від запаху крові.
Життя дало Романові другий шанс – запрошення попрацювати на рік в Назарет було як ніколи вчасним. Іноді йому здавалось, що, професор придумав це все тільки заради нього одного, аби витащити зі стакану та майже десятку жіночих ліжок, які Роман встиг змінити після розлучення півроку тому.
Єдине, що могло його зупинити – донька. Зв’язок із нею, не зважаючи на обробку тещі та колись коханої дружини була сильніша ніж в «Білому братстві». Руся встояла. І після чергової прогулянки з морозивом її улюбленим Печерськом тільки пролунало жалібне: «Купи мені ліжечко з двох перших зарплат».
На ліжечко, і навіть не одне, вистачило з авансу… Дзвонити в Україну було шалено дорого. Робити було нічого, тому він строчив Русі листи. Майже кожні три дні.
Ліжечко вибирала особисто Романова мама, і Руся була на сьомому небі від щастя.
Зараз Роман не міг згадати які ще дрібниці крім косметики Мертвого моря замовляла Руся, але за півроку Роман зненавидів і Палестину і Ізраїль разом узяті. Набридло все – постійна спека, араби, відсутність звичної їжі, суворі закони, страшні жінки. Він скучив за борщем, смачною сметаною та навіть рибками. Але більше за все він сумував за Русєю.
Так собі і обіцяв – поки заміж не вийде – виключити можливість бачитись рідше за 3 тижні.
Крім місяців, коли він, або вона їздили у відпустку, ця обіцянка про три тижні працювала. Руся давала пораду батькові із приводу кожної нової пасії, а вона – чергових претенденток на його серце.
Здається в цьому «змаганні» перемогла донька. В жовтні вона виходить заміж.
Після повернення з Ізраїлю Роман перейшов на червоне “Мальборо” – “Кєнт”, куплений в Україні, курити неможливо.