Cвіт змінився. Сподіваюсь, сьогодні це зрозуміли навіть ті англійці, які голосували за Брексіт. Євросоюз створювався в першу чергу заради колективної оборони! А викликів європейській обороні купа… Світ не буде таким як раніше. Зовсім скоро 1 рік технічного прогресу буде вартувати технічного прогресу століття, а ще через пару років і тисячоліття. Світ змінився.
Категорія: Перспективи
Світ змінюється 2
Не знаю коли, і чи напишу колись про Іспанію-Францію. Але, однозначно, якщо вибирати з трьох країн – в Україні мені б жилося комфортніше. Через людей. Єдина європейська нація, де я був, що викликає більш-менш симпатію – голландці. Це важко описати словами. Внутрішне відчуття із глибокої підсвідомості.
Чесно, я не расист, але обкурені араби та негри у Франції (жінки демонстративно 7-8 трамвайних зупинок тримають свої сумочки за защібки) просто дратують. Підозрюю, що такого не було навіть в 90-ті на “знаменитому” одеському посКоті. В Іспанії з обкурками не так запущено. Але за доброзичливим “Hola” теж стоїть важкий-важкий погляд. А голоси в них грубі-грубі.
Європа, та й весь світ переживає не кращі часи. Хоча Європа викарабкається. Викарбкаємось і ми.
Ну і на останок – ще трошки зі #Світзмінюється
Пам”ятаєте кадри Космопорту з фільму “Гостя з майбутнього”? Для багатьох ці кадри здаються фантастичними. Я бачив подібне у двох аеропортах, а потім і в літаках подібне. Людей як в мурашнику, всі крізь біжать. Лунають сотні мов. З 200 пасажирів рейсів Амстердам – Барселона і назад, як мінімум 15 національностей. Японці, китайці, пакістанці, корейці, росіяни, українці, араби, поляки, латиноамериканці, африканці, англійці, німці, мексиканці, французи, італійці. Весь світ легко і просто подорожує, працює закордоном, вчиться.
А ми наполегливо стукаємо в ці двері. Військові прокурори, Коломойські, навіть Ахметови кануть в минуле. Цивілізація з будь-якого туземця зробить людину. Навіть із самого упоротого ватного азіата.
Паралельна Україна (5 січня 2013)
Новий рік – час зустрічі із друзями! Хтось приїхав із Лондона і поїхав в Мілан, хтось із Дюссельдорфа, хтось з Америки, хтось зі Львова, і весь час спілкування, спілкування, спілкування.
Але в половині випадків одна й та сама тема – як ТАМ гарно і як ТАМ сумно без тутешнього спілкування. Я б і сам не проти проводити по 3-4 місяці, як мінімум, в Європі, але жити все ж тут.
Але головною метою переїзду закордон є щастя дітей! Люди не вірять в майбутнє України! Шкода, але в нас таки ще багато недоліків, але так і хочеться звернутись до всіх – не здавайтесь.
Тільки в 2012-му ми захистили купу своїх голосів на багатьох виборчих округах, захищали Гостинний двір, Андріївський, родину Павличенко і ще багато чого!
Тобто ми можемо це робити, і маєм робити!
У суспільстві давно утворилась паралельна країна. Країна паралельна владі!
Ми – країна де проходило чи не половину боїв Першої та Другої світових війн, країна що пережила два голодомори і 70 років Червоного терору. Ми вижили, зберегли мову, територію. Сталін із Хрущовим її навіть розширили, а Горбачов, з Божої волі, подарував Незалежність цьому народові.
Хіба ми не можемо жити паралельно владі, ідіотським телешоу і бидлу з електрички? Можемо. Не важливо як це виглядатиме – хутори чи котеджні містечка із друзями, закриті дитячі садочки з батьками вихователями, що змінюються по черзі, головне, щоб по уму.
Навіщо віддавати свою країну чужим людям? Живи на своїй землі і створюй СВОЮ паралельну вКРАЇНУ!
Минулий вік
Подивившись чергову передачу про таємниці минулого століття, здається, я почав розуміти чому стільки літераторів, режисерів, сценаристів так зацікавлені цією темою. Всі намагаються самі собі відповісти на питання «як ми так жили в тій країні», і виразно відповіді дати не можуть.
Що найцікавіше – точно також, люди, що сформувалися в той час, не розуміють молодь нинішньої епохи. Так було і кілька тисяч років тому.
І, все-таки, я прийшов до висновку, що при переході від багатовікової монархічної системи до системи, де люди самі вибирають владу, в суспільстві стався серйозний колапс, який дало 20-го століття. Масовий відхід від релігії, 2 світові війни, геноцидні особистості Сталіна і Гітлера, ядерну зброю, в кінці кінців.
На дачі і в Аніних батьків я виявив безліч книг, які я залюбки читаю. Хоча, свого часу вони мені були малоцікавими – Солженіцин, Рибаков, Пастернак, Айтматов. Всі вони по крихтах додають відповідь на питання: як формувався такий фенотип як «радянський громадянин».
Скільки ми ще будемо відхаркувати» совок я не знаю. Боюся, що 40 років, як мінімум. Правда, нам, українцям, здається, пощастило більше ніж сусідам. Білорусам, наприклад. Україна вирветься з нього і з мовою совки нічого не зроблять. Її вже знищити неможливо!
Боротьба із тероризмом через цивілізацію
Однозначно прогресивні мізки рухаються в центр Європи, Канаду, США, Австралію, Ізраїль, Китай (!) а не в Україну, Монголії, Пакістан, Індії. А п”яне бидло 1917 (за Бунінин) понароджувало не тільки Бабая з Моторолою, а й Путіна з Чуркіним, Бортко та Пореченковим.
Це бидло так закидало трупами дві третини Європи починаючи з 1918 року, що у самих цивілізованих європейців, здається, досі мокрі штани.
Бидло – це невід”ємна частина організму під назвою людство. Відрізати одну шосту сифілітичну частину просто не можна… Єдині ліки – цивілізація туземців. Насильна госпіталізація і лікування цивілізацією.
Це означає, що те, на що закривав очі Захід і сміявся тепер треба лікувати. І коштуватиме це ой як дорого. На один Раша тудей треба створювати 10 Антивата тудей. Ігілу треба давати в 10 разів більше коштів, щоб в Бельгії не було терактів.
Як би це банально не звучало – курдам треба купити цілий анклав (не географ, але це може бути частина двох нинішніх арабських стран).
Цивілізація наступатиме на Мордор через нас. Ми приречені стати цивілізованими перед росіянами. І до нас мільйонами (бо землі багато) поїдуть китайці, індуси, араби і наша задача – якумога швидше зайняти окопи. А окопи наші це мова та віра, яка була державною ще з часів рівноапостольного князя Володимира.
https://www.facebook.com/100009169530367/videos/1590031707979132/
Рухаємось в Європу
https://www.facebook.com/photo.php?fbid=1697825163799358&set=a.1402266260021918.1073741831.100007156724214&type=3&theaterПрогресиву пост. Крім мене ще 3 хлопців з нашої грядки тримають піст! Для мене це особливий показник. Ще один не постить, але із солідарності зі своєю мамою принципово не їв м”яса в перший тиждень! З нами на футболі в одному ряду весь матч двоє дівчат демонстративно обіймались. Таке враження, що надивившись сюжетів про Львів хотіли спеціально спровокувати 2 сектори хлопців, більшість яких ультраправі на агресію. Не вийшло.
Ну а потім було метро. Каюся, давно задумував книжку “Метролюди”. Фактично, проект закопано, бо я – автомобіліст. Але сьогодні це було 100% європейське метро. 2-3 гопи на 2 вагони це нормальна “статистична похибка”. Все, київське метро Абсолютно європейське. Вітаю.
Ну і на останок – не менш європейський заряд про Львів. На фото пішоходна, дуже модернова вулиця Леся Курбаса неделеко від Оперного. Що там було ще зовсім недавно тутhttp://www.3dmaps.com.ua/…/lvivskij-teatr-imeni-lesya-kurba… І у Львові ВЖЕ європейські дороги! Думаю, є міста єврозони, де дороги гірше ніж у Львові. Україна це Європа. Не крізь, але скоро буде крізь.
Успіх в проекті – якщо готовий до кількарічної чорнової праці
Для того, щоб добитись успіху в роботі/бізнесі треба багато працювати. Іноді успіх приходить через 6-7 років від початку проекту (нового робочого місця у компанії). Головне завжди знати куди ти йдеш. Що зробив неправильно. Чи можна виправити помилки. Але завжди треба мати план на гру (бій). Тобто бачити світло в кінці маршруту. Світло, до якого направляєшся.
Із власного досвіду: “Зробимо класний сайт, розкрутимо, будемо заробляти на рекламі”. Зробили перше і друге, а заробити на рекламі треба вміти. Шкодувати про той досвід не буду. Все, що не стосувалось грошей приносило чимале задоволення. В роботі буває і таке. Але навіть сама улюблена робота з маленькою віддачею задовбує – прийшлося йти вчитися продавати рекламу…
Страшний суд
Щось мене відволікло від глибини слів сьогоднішньої проповіді. Але сенс був таким, що раніше люди знали день своєї смерті. Через це знаходились “розумники”, які запускали господарство, хату і все інше, бо за певний час мали померти.
Господь якось змінив це. З того часу ані люди не знають день своєї смерті (тільки святі), ані ангели не знають коли буде Страшний суд. А він буде. Страшний, бо змінити тим, хто потрапить в пекло, вже нічого не можна буде. А щоб туди не потрапити – треба менше грішити і ділом і думкою.
Чому я про це пишу? Бо сьогодні не просто м’ясопусна неділя (з пн по Пасху не можна їсти м’ясні страви), а ще й неділя про Страшний суд.